constitutional law

1.Ідея обмеженого правління як політико-правова доктрина

Визначення:

Обмежене правління — це доктрина, за якою державна влада обмежується правом, конституцією та правами людини, а не є абсолютною.

Ключові ідеї:

влада не є самоціллю, вона служить людині;

• пріоритет прав і свобод людини;

• верховенство права;

• поділ влади;

• відповідальність влади перед народом.

Значення:

Є ідейною основою конституціоналізму та сучасної демократичної держави.

Висновок:

Ідея обмеженого правління — фундамент конституційної демокра

2.Формування американського конституціоналізму і його риси

Визначення:

Американський конституціоналізм сформувався наприкінці XVIII ст. у процесі боротьби за незалежність США.

Етапи:

• Декларація незалежності (1776);

• Конституція США (1787);

Білль про права (1791).

Основні риси:

• писана, жорстка конституція;

• судовий конституційний контроль;

• поділ влади і система стримувань і противаг;

• пріоритет прав людини;

• федералізм.

Значення:

Став моделлю для багатьох конституцій світу.

Висновок:

Американський конституціоналізм — класичний зразок правової держав

3.Європейський конституціоналізм та його особливості

Визначення:

Європейський конституціоналізм сформувався в ХІХ–ХХ ст. на основі ідей народного суверенітету та соціальної держави.

Характерні риси:

• парламентська форма правління;

• пріоритет прав людини;

• соціальна функція держави;

• спеціалізований конституційний контроль (КС);

• вплив міжнародного права.

Відмінність від американського:

• окремі конституційні суди;

• сильні соціальні права.

Висновок:

Європейський конституціоналізм поєднує демократію і соціальну справедливість.

4.Етапи розвитку українського конституціоналізму

Етапи:

1. Додержавний — Конституція Пилипа Орлика (1710);

2. Національно-визвольний (1917–1921) — універсали ЦР;

3. Радянський — формальний конституціоналізм;

4. Сучасний — з 1996 р.

Ключова подія:

Прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.

Висновок:

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння.

5.Поняття конституції, її функції та юридичні властивості

Визначення:

Конституція — Основний Закон держави, що має найвищу юридичну силу.

Функції:

• установча;

• регулятивна;

• охоронна;

• ідеологічна;

• стабілізаційна.

Юридичні властивості:

• верховенство;

• пряма дія;

• стабільність;

• особливий порядок зміни.

Ст. 8 Конституції України.

Висновок:

Конституція — ядро правової системи держави.

6.Класифікація конституцій

За формою:

• писані;

• неписані.

За порядком зміни:

• гнучкі;

• жорсткі.

За способом прийняття:

• народні;

• октройовані.

За дією в часі:

• постійні;

• тимчасові.

Висновок:

Класифікація допомагає оцінити демократичність конституції.

7.Правовий захист (охорона) Конституції

Визначення:

Система правових засобів, спрямованих на забезпечення верховенства Конституції.

Механізми:

• конституційний контроль;

• особливий порядок змін;

• присяга посадових осіб;

• конституційна відповідальність.

Органи:

КСУ, ВРУ, Президент, суди.

Висновок:

Без охорони Конституція втрачає реальну силу.

8.Конституційно-правова відповідальність у механізмі захисту Конституції

Визначення:

Особливий вид юридичної відповідальності за порушення Конституції.

Суб’єкти:

• Президент;

• народні депутати;

• органи влади;

• партії.

Форми:

• імпічмент;

• розпуск парламенту;

• визнання актів неконституційними;

• заборона партій.

Висновок:

Конституційна відповідальність гарантує стабільність конституційного ладу.

9.Поняття, предмет та джерела конституційного права України

Поняття:

Конституційне право України — провідна галузь національного права, що регулює основи конституційного ладу, статус людини і громадянина, організацію публічної влади.

Предмет регулювання:

• основи конституційного ладу;

• правовий статус людини;

• організація і діяльність органів влади;

• форми народовладдя.

Джерела:

• Конституція України;

• закони України;

• міжнародні договори;

• рішення КСУ;

• акти ВРУ.

Висновок:

Конституційне право — базова галузь всієї правової системи.

10.Конституційно-правові відносини та їх структура

Визначення:

Конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права.

Структура:

• суб’єкти (народ, держава, органи влади, громадяни);

• об’єкт (влада, права, територія);

• зміст (права та обов’язки).

Особливості:

• мають публічний характер;

• часто політичний зміст;

• виникають без конкретного правопорушення.

Висновок:

Це фундаментальні правові відносини держави.

11. Місце конституційного права України в системі навчальних дисциплін

Характеристика:

• базова юридична дисципліна;

• формує правове мислення;

• методологічна основа інших галузей.

Взаємозв’язок:

• адміністративне;

• кримінальне;

• цивільне;

• міжнародне право.

Висновок:

Без конституційного права неможливе вивчення інших юридичних наук.

12. Загальна характеристика Конституції України 1996 р.

Дата прийняття:

28 червня 1996 р.

Структура:

• преамбула;

• 15 розділів;

• 161 стаття.

Характерні риси:

• демократична;

• соціальна;

• правова держава;

• унітарна форма;

• верховенство права.

Юридична сила:

Найвища, норми мають пряму дію.

Висновок:

Конституція 1996 р. — основа української державності.

13. Конституційний процес на сучасному етапі

Поняття:

Конституційний процес — діяльність щодо прийняття, тлумачення та внесення змін до Конституції.

Сучасні риси:

• орієнтація на європейські стандарти;

• судова реформа;

• децентралізація;

• воєнний стан як фактор обмежень.

Суб’єкти:

ВРУ, Президент, КСУ, народ України.

Висновок:

Конституційний процес є динамічним і політично чутливим.

14. Порядок внесення змін до Конституції України

Загальне правило:

Зміни вносяться лише Верховною Радою України.

Процедура:

• ініціатива (Президент або ≥1/3 депутатів);

• попереднє схвалення (226);

• остаточне прийняття (300).

Особливий порядок:

Розділи I, III, XIII — через референдум.

Обмеження:

Не допускається під час воєнного стану.

Висновок:

Жорсткий порядок гарантує стабільність Конституції.

15. Поняття конституційного ладу та його співвідношення із засадами конституційного ладу

Визначення:

Конституційний лад — це система суспільних відносин, закріплених і гарантованих Конституцією.

Засади конституційного ладу:

Базові принципи, на яких ґрунтується держава (Розділ I).

Співвідношення:

• засади — ідейна основа;

• конституційний лад — реальний стан їх реалізації.

Висновок:

Засади формують модель, лад — її практичне втілення.

16. Система засад конституційного ладу

Основні засади:

• народовладдя;

• державний суверенітет;

• унітаризм;

• верховенство права;

• поділ влади;

• політична та ідеологічна багатоманітність;

• соціальна держава;

• місцеве самоврядування.

Нормативна база:

Ст. 1–15 Конституції України.

Висновок:

Засади визначають демократичний характер держави.

17. Поняття державного суверенітету та його ознаки

Визначення:

Державний суверенітет — верховенство і незалежність державної влади.

Ознаки:

• верховенство всередині країни;

• незалежність у міжнародних відносинах;

• неподільність;

• постійність.

Ст. 1, 2 Конституції України.

Висновок:

Суверенітет — ключова ознака державності.

18. Захист державного суверенітету в Конституції України

Форми захисту:

• територіальна цілісність;

• заборона сепаратизму;

• Збройні Сили України;

• РНБО.

Норми Конституції:

• ст. 17 — захист суверенітету;

• ст. 2 — недоторканність території.

Висновок:

Суверенітет охороняється конституційно і збройно.

19. Конституційні засади міжнародної діяльності України

Принципи:

• мирне співіснування;

• дотримання міжнародного права;

• невтручання;

• пріоритет прав людини.

Міжнародні договори:

Є частиною національного законодавства.

Ст. 9 Конституції України.

Висновок:

Україна — активний суб’єкт міжнародного права.

20. Державні символи України

Поняття:

Офіційні знаки державного суверенітету.

Види:

• Державний Прапор;

• Державний Герб;

• Державний Гімн.

Нормативна база:

Ст. 20 Конституції України.

Функції:

• ідентифікаційна;

• об’єднавча;

• символічна.

Висновок:

Символи втілюють державну ідентичність.

21. Верховенство права як принцип конституційного ладу

Визначення:

Верховенство права — панування права над державою і владою.

Складові:

• законність;

• юридична визначеність;

• пропорційність;

• рівність перед законом.

Ст. 8 Конституції України.

Практика КСУ:

Верховенство права — не лише формальний закон.

Висновок:

Це фундамент правової держави.

22. Пряма дія норм Конституції України

Визначення:

Пряма дія — можливість безпосереднього застосування норм Конституції без спеціального закону.

Ознаки:

• норми діють самостійно;

• застосовуються судами;

• гарантують права людини.

Норма:

Ст. 8 Конституції України.

Висновок:

Конституція — безпосереднє джерело права.

23. Конституційний принцип поділу державної влади

Суть принципу:

Поділ влади на:

• законодавчу;

• виконавчу;

• судову.

Мета:

• запобігання узурпації влади;

• взаємний контроль;

• баланс.

Норма:

Ст. 6 Конституції України.

Висновок:

Поділ влади — гарантія демократії.

24. Україна як соціальна держава

Визначення:

Соціальна держава — держава, що забезпечує гідні умови життя.

Ознаки:

• соціальний захист;

• пенсійне забезпечення;

• охорона здоров’я;

• підтримка вразливих груп.

Норма:

Ст. 1 Конституції України.

Висновок:

Соціальна держава служить людині.

25. Конституційні засади економічної системи

Основи:

• різні форми власності;

• свобода підприємництва;

• захист конкуренції;

• соціальна спрямованість економіки.

Норми:

Ст. 13, 41, 42 Конституції України.

Висновок:

Економіка має служити суспільству.

26. Україна як демократична республіка

Ознаки демократії:

• народ — джерело влади;

• виборність органів;

• політичний плюралізм;

• відповідальність влади.

Норма:

Ст. 5 Конституції України.

Висновок:

Демократія — форма реалізації народного суверенітету.

27. Принцип народовладдя та форми його реалізації

Суть:

Влада належить народові.

Форми:

• безпосередня (вибори, референдум);

• представницька (парламент).

Норма:

Ст. 5, 69 Конституції України.

Висновок:

Народовладдя — ядро демократії.

28. Конституційно-правові засади громадянського суспільства

Поняття:

Система незалежних від держави соціальних інститутів.

Ознаки:

• свобода об’єднань;

• плюралізм;

• саморегуляція;

• контроль над владою.

Висновок:

Громадянське суспільство — опора демократії.

29. Принцип багатоманітності

Зміст:

Визнання політичного, ідеологічного та культурного плюралізму.

Норма:

Ст. 15 Конституції України.

Обмеження:

Заборона ідеології як обов’язкової.

Висновок:

Багатоманітність — умова свободи.

30. Конституційно-правовий статус політичних партій та громадських об’єднань

Поняття:

Політичні партії — добровільні об’єднання громадян для участі у формуванні влади.

Конституційні засади:

• свобода об’єднання;

• рівність перед законом;

• заборона антиконституційної діяльності.

Обмеження:

Заборона партій, що посягають на суверенітет.

Норми:

Ст. 36, 37 Конституції України.

Висновок:

Партії — інструмент політичного плюралізму.

31. Конституційно-правовий статус релігійних організацій

Принципи:

• свобода віросповідання;

• відокремлення церкви від держави;

• рівність конфесій.

Заборони:

Державна церква не допускається.

Норма:

Ст. 35 Конституції України.

Висновок:

Держава гарантує свободу віри.

32. Правові засади взаємовідносин держави і засобів масової інформації

ЗМІ — важливий інститут громадянського суспільства та механізм контролю влади.

Конституційні принципи:

• свобода слова;

• свобода поширення інформації;

• заборона цензури;

• плюралізм думок.

Допустимі обмеження:

• національна безпека;

• територіальна цілісність;

• громадський порядок;

• захист моралі.

Норма:

Ст. 34 Конституції України.

Висновок:

Вільні ЗМІ — гарантія прозорості влади.

33. Національно-культурна сфера як предмет конституційної регламентації

Зміст регулювання:

• збереження культурної спадщини;

• розвиток національної культури;

• свобода літературної, художньої, наукової творчості;

• охорона інтелектуальної власності.

Роль держави:

• підтримка культури;

• захист історичних пам’яток;

• забезпечення культурної різноманітності.

Норми:

Ст. 11, 54 Конституції України.

Висновок:

Культура — фактор національної єдності.

34. Конституційно-правовий статус національних меншин

Поняття:

Національні меншини — групи громадян України, які не належать до титульної нації, але є громадянами держави.

Конституційні гарантії:

• рівність прав;

• збереження етнічної самобутності;

• право на мову, освіту, культуру;

• захист від дискримінації.

Норми:

Ст. 11, 24 Конституції України.

Міжнародний аспект:

Врахування європейських стандартів захисту меншин.

Висновок:

Захист меншин — показник демократичності держави.

35. Конституційно-правовий статус мов в Україні

Основні положення:

• українська мова — єдина державна;

• держава забезпечує розвиток і функціонування;

• гарантується вільний розвиток мов нацменшин.

Баланс:

• єдність держави;

• мовні права людини.

Норма:

Ст. 10 Конституції України.

Практика КСУ:

Державна мова — обов’язкова у публічній сфері.

Висновок:

Мовна політика ґрунтується на принципі балансу.

36. Принцип унітаризму та його закріплення в Конституції України

Поняття:

Унітарна держава — держава з єдиною територією та централізованою владою.

Ознаки:

• єдина Конституція;

• єдине громадянство;

• відсутність суверенних утворень;

• підпорядкованість територій центру.

Особливість України:

• наявність автономії (АРК);

• збереження унітарного характеру.

Норма:

Ст. 2 Конституції України.

Висновок:

Унітаризм забезпечує територіальну цілісність України.

37. Ознаки унітарної держави

Унітарна держава — держава, що має єдину політико-територіальну організацію.

Основні ознаки:

• єдина Конституція та система законодавства;

• єдине громадянство;

• відсутність державного суверенітету у складових частин;

• централізована система органів влади;

• єдина фінансова та податкова система.

Україна:

• унітарна держава;

• допускає автономію, але без суверенітету.

Висновок:

Унітаризм гарантує стабільність і цілісність держави.

38. Поняття та система адміністративно-територіального устрою, його принципи

Поняття:

Адміністративно-територіальний устрій — це внутрішній поділ території держави.

Система АТУ України:

• області;

• райони;

• міста;

• райони в містах;

• селища;

• села.

Принципи:

• унітаризм;

• цілісність;

• економічна доцільність;

• історичні традиції;

• доступність управління.

Норма:

Ст. 132–133 Конституції України.

Висновок:

АТУ забезпечує ефективне управління територією.

39. Порядок утворення та зміни статусу адміністративно-територіальних одиниць

Повноваження:

• Верховна Рада України;

• з урахуванням думки населення.

Форми змін:

• утворення;

• ліквідація;

• перейменування;

• зміна меж.

Обмеження:

• лише законом;

• з дотриманням Конституції.

Висновок:

АТУ змінюється виключно у правовий спосіб.

40. Поняття автономії та її особливості в унітарній державі

Автономія — форма обмеженого самоврядування території.

Ознаки автономії:

• власні органи влади;

• нормативні повноваження;

• фінансова самостійність у межах закону;

• відсутність суверенітету.

Види автономії:

• територіальна;

• культурна.

Висновок:

Автономія не порушує унітарність.

41. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим

АРК — невід’ємна складова України.

Повноваження:

• управління майном;

• бюджет;

• освіта, культура;

• місцеві програми.

Конституція АРК:

• приймається ВР АРК;

• затверджується ВРУ.

Норми:

Ст. 134–139 Конституції України.

Висновок:

АРК має автономію без державного суверенітету.

42. Принципи гарантування місцевого самоврядування

Основні принципи:

• визнання і гарантування;

• самостійність;

• фінансова забезпеченість;

• правовий захист;

• судовий захист.

Норма:

Ст. 7 Конституції України.

Висновок:

МС — основа демократичної держави.

43. Поняття місцевого самоврядування та його система

Визначення:

Право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Система:

• територіальна громада;

• місцеві ради;

• виконавчі органи;

• старости;

• органи самоорганізації населення.

Висновок:

МС — форма народовладдя на місцях.

44. Особливості здійснення місцевого самоврядування

На рівні громади:

• пряме волевиявлення;

• місцеві бюджети;

• комунальна власність.

На рівні району та області:

• представницька форма;

• координація громад.

Висновок:

МС має різні рівні реалізації.

45. Перспективи удосконалення місцевого самоврядування

Напрями:

• децентралізація;

• фінансова автономія;

• укрупнення громад;

• підвищення спроможності громад.

Висновок:

Децентралізація зміцнює демократію

46. Поняття конституційного статусу людини і громадянина та його структура

Визначення

Конституційний статус людини і громадянина — це закріплене Конституцією правове становище особи в державі, що визначає її права, свободи, обов’язки та гарантії.

Структурні елементи:

1. Принципи правового статусу

2. Права і свободи людини

3. Права громадянина

4. Обов’язки

5. Гарантії реалізації

Людина vs громадянин

• людина — носій природних прав;

• громадянин — особа з політико-правовим зв’язком із державою.

Норма:

Розділ II Конституції України.

Висновок:

Конституційний статус визначає місце особи в державі.

47. Система конституційних прав і свобод людини

Класифікація прав:

1. Особисті (громадянські)

2. Політичні

3. Економічні

4. Соціальні

5. Культурні

6. Екологічні

Характерні риси:

• невідчужуваність;

• рівність;

• безпосередня дія;

• гарантованість державою.

Висновок:

Права людини утворюють єдину взаємопов’язану систему.

48. Природні права людини і їх закріплення

Поняття

Природні права — це права, що належать людині від народження і не залежать від держави.

Основні природні права:

• право на життя;

• гідність;

• свободу;

• особисту недоторканість;

• рівність.

Закріплення:

• Конституція України;

• міжнародні акти (ЄКПЛ, ЗДПЛ).

Норма:

Ст. 21 Конституції України.

Висновок:

Держава не дарує права — вона їх визнає.

49. Обмеження щодо реалізації прав людини

Загальне правило

Права і свободи можуть бути обмежені лише законом.

Умови допустимості:

• законність;

• необхідність;

• пропорційність;

• легітимна мета.

Права, що не підлягають обмеженню:

• право на життя;

• гідність;

• заборона катувань;

• презумпція невинуватості.

Норма:

Ст. 64 Конституції України.

Висновок:

Обмеження не повинні знищувати сутність прав

50. Міжнародні стандарти у сфері прав людини

Основні джерела:

• Загальна декларація прав людини (1948);

• Європейська конвенція з прав людини;

• Міжнародні пакти ООН.

Значення:

• орієнтир для законодавства;

• застосування судами;

• контроль ЄСПЛ.

Норма:

Ст. 9 Конституції України.

Висновок:

Міжнародні стандарти — частина правової системи України.

51. Принципи конституційного статусу людини

Основні принципи:

• рівність;

• невідчужуваність;

• гарантованість;

• гуманізм;

• верховенство права.

Норма:

Ст. 21, 24 Конституції України.

Висновок:

Принципи забезпечують єдність правового статусу.

52. Конституційні гарантії прав людини

Види гарантій:

1. Нормативні — Конституція, закони

2. Інституційні — суди, Уповноважений ВРУ

3. Процесуальні — судовий захист

4. Міжнародні — ЄСПЛ

Норма:

Ст. 55 Конституції України.

Висновок:

Без гарантій права стають деклараціями.

53. Конституційні обов’язки людини і громадянина

Основні обов’язки:

• додержуватися Конституції і законів;

• сплачувати податки;

• захищати Вітчизну;

• не шкодити природі;

• поважати права інших.

Норми:

Ст. 65–68 Конституції України.

Висновок:

Права і обов’язки є взаємопов’язаними

54. Загальна характеристика інституту громадянства

Поняття

Громадянство — це стійкий правовий зв’язок особи з державою, що виражається у взаємних правах і обов’язках.

Характерні риси:

• постійність;

• політико-правовий характер;

• взаємність;

• правова визначеність.

Значення громадянства:

• підстава повного конституційного статусу;

• участь у політичному житті;

• дипломатичний захист за кордоном.

Нормативна база:

Конституція України, Закон «Про громадянство України».

Висновок:

Громадянство — основа правового статусу особи.

55. Принципи громадянства України

Основні принципи:

• єдине громадянство;

• рівність громадян;

• недопущення позбавлення громадянства;

• запобігання безгромадянству;

• збереження громадянства за кордоном.

Норма:

Ст. 4 Конституції України.

Висновок:

Принципи гарантують стабільність інституту громадянства.

56. Правові підстави та порядок набуття громадянства України

Підстави набуття:

1. за народженням;

2. за територіальним походженням;

3. внаслідок прийняття до громадянства;

4. відновлення громадянства.

Умови прийняття:

• знання державної мови;

• законне проживання;

• відсутність судимості;

• зобов’язання дотримуватися Конституції.

Висновок:

Набуття громадянства — чітко регламентована процедура.

57. Правові підстави та порядок припинення громадянства України

Форми припинення:

• вихід з громадянства;

• втрата громадянства.

Підстави втрати:

• добровільне набуття іншого громадянства;

• військова служба в іноземній державі;

• подання неправдивих відомостей.

Гарантія:

• заборона позбавлення громадянства.

Висновок:

Припинення громадянства допускається лише у визначених випадках.

58. Особливості правового статусу іноземців, осіб без громадянства, біженців, ВПО

Іноземці та апатриди:

• рівні у правах з громадянами;

• виняток — політичні права;

• підпорядковуються законам України.

Біженці:

• міжнародний захист;

• заборона вислання;

• соціальні гарантії.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО):

• збереження громадянства;

• спеціальні соціальні гарантії;

• державна підтримка.

Висновок:

Спеціальні статуси забезпечують гуманізм держави.

59. Загальна характеристика особистих прав людини

Поняття

Особисті (громадянські) права — це невід’ємні природні права, спрямовані на захист фізичної та духовної свободи особи.

Характерні ознаки:

• належать кожній людині;

• не залежать від громадянства;

• мають пряму дію;

• охороняються державою.

Сфера охоплення:

• життя і гідність;

• свобода і безпека;

• приватне життя;

• світогляд.

Норма:

Ст. 21–35 Конституції України.

Висновок:

Особисті права — фундамент всієї системи прав людини.

60. Право на життя та його реалізація

Зміст права

Право кожної людини на існування і захист життя.

Обов’язки держави:

• утримуватися від свавільного позбавлення життя;

• створювати умови для охорони життя;

• розслідувати насильницьку смерть.

Смертна кара:

• заборонена в Україні;

• неконституційна.

Норма:

Ст. 27 Конституції України.

Висновок:

Право на життя — абсолютна цінність.

61. Свобода слова та її гарантії

Зміст свободи слова:

• свобода думки;

• свобода висловлювання;

• свобода поширення інформації.

Гарантії:

• заборона цензури;

• свобода ЗМІ;

• судовий захист.

Обмеження:

• національна безпека;

• громадський порядок;

• захист прав інших.

Норма:

Ст. 34 Конституції України.

Висновок:

Свобода слова — основа демократичного суспільства.

62. Право та види інформації. Доступ до публічної інформації

Право на інформацію:

Можливість вільно отримувати, зберігати і поширювати інформацію.

Види інформації:

• відкрита;

• конфіденційна;

• таємна;

• службова.

Публічна інформація:

• створена органами влади;

• доступна кожному;

• надається за запитом.

Висновок:

Прозорість — обов’язок влади.

63. Право на особисту недоторканість

Зміст:

• заборона свавільного арешту;

• право на свободу;

• гарантії процесу.

Умови обмеження:

• лише за рішенням суду;

• в установленому законом порядку.

Норма:

Ст. 29 Конституції України.

Висновок:

Особиста свобода — базове право.

64. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання

Зміст:

• вільне пересування;

• право залишати територію України;

• повернення в Україну.

Обмеження:

• закон;

• воєнний або надзвичайний стан.

Норма:

Ст. 33 Конституції України.

Висновок:

Свобода руху — умова особистої автономії

65. Право на свободу світогляду та віросповідання

Зміст:

• свобода переконань;

• свобода релігії;

• право не сповідувати жодної релігії.

Форми реалізації

• індивідуальна;

• колективна.

Обмеження:

• громадський порядок;

• мораль;

• безпека.

Норма:

Ст. 35 Конституції України.

Висновок:

Свобода світогляду — прояв людської гідності.

66. Загальна характеристика політичних прав

Поняття

Політичні права — це права, що забезпечують участь громадян у формуванні влади та управлінні державою.

Основні права:

• право обирати та бути обраним;

• право на участь у референдумі;

• право на свободу об’єднань і створення партій;

• право на звернення до органів влади.

Принципи реалізації:

• рівність усіх громадян;

• таємниця голосування;

• пряме або представницьке здійснення.

Норми:

Ст. 36–39, 69 Конституції України.

Висновок:

Політичні права — основа демократії та народовладдя.

67. Право на свободу об’єднань

Зміст права:

• створювати об’єднання, громадські організації, союзи;

• брати участь у діяльності без примусу;

• приєднуватися до міжнародних організацій (за згодою держави).

Гарантії:

• захист від заборони без законних підстав;

• правовий контроль за діяльністю об’єднань.

Обмеження:

• діяльність, що посягає на Конституцію або порушує права інших.

Норма:

Ст. 36 Конституції України.

Висновок:

Свобода об’єднань — ключ до громадянського суспільства.

68. Право на мирні зібрання

Зміст права:

• участь у мітингах, демонстраціях, походах, пікетуваннях;

• організація без порушення законності та громадського порядку.

Гарантії:

• повідомлення органів влади про проведення;

• державний захист від перешкод.

Обмеження:

• воєнний або надзвичайний стан;

• загроза життю і здоров’ю громадян.

Норма:

Ст. 39 Конституції України.

Висновок:

Мирні зібрання — важливий інструмент політичної участі.

69. Економічні, соціальні, культурні, екологічні права людини

Економічні права:

• право власності;

• свобода підприємницької діяльності;

• право на працю і справедливу оплату.

Соціальні права:

• соціальний захист;

• право на медичну допомогу;

• пенсійне забезпечення.

Культурні права:

• доступ до освіти;

• розвиток культури та науки;

• свобода творчості.

Екологічні права:

• право на безпечне довкілля;

• участь у вирішенні екологічних проблем;

• охорона природних ресурсів.

Норми:

Ст. 13, 41–53 Конституції України.

Висновок:

Ці права забезпечують гідне життя і розвиток людини в державі.

70. Поняття, види та предмет референдумів за Конституцією України

Поняття:

Референдум — це безпосереднє волевиявлення громадян з питань державного значення.

Види:

1. Конституційний — зміни до Конституції, прийняття нової Конституції.

2. Загальнодержавний — важливі питання державного значення.

3. Місцевий — питання місцевого значення.

Предмет:

• зміни Конституції (частини I, III, XIII);

• політичні та соціально-економічні питання;

• територіальні питання.

Норма:

Ст. 69–70 Конституції України.

Висновок:

Референдум — механізм прямого народовладдя.

71. Організація і порядок проведення референдумів

Організація:

• організатор — Центральна виборча комісія;

• ініціатива — народ, Президент, ВРУ;

• обов’язкове оприлюднення проекту.

Порядок проведення:

1. призначення дати;

2. оприлюднення питання;

3. підготовка і контроль голосування;

4. підрахунок голосів;

5. оголошення результатів.

Гарантії:

• таємниця голосування;

• прозорість процесу;

• судовий контроль.

Висновок:

Референдум — легітимний спосіб волевиявлення народу.

72. Загальна характеристика виборчого права

Поняття:

Виборче право — це право громадян брати участь у формуванні органів влади.

Ознаки:

• загальне;

• рівне;

• пряме;

• таємне.

Класифікація прав:

1. активне — право голосу;

2. пасивне — право бути обраним.

Норма:

Ст. 69–70, 71 Конституції України.

Висновок:

Виборче право — основа представницької демократії.

73. Поняття та типи виборчих систем. Виборча система в Україні

Види виборчих систем:

1. Мажоритарна — кандидат, який набрав більшість, обирається.

2. Пропорційна — місця розподіляються відповідно до відсотка голосів.

3. Змішана — поєднання мажоритарної та пропорційної.

В Україні:

• вибори до ВРУ — змішана система;

• місцеві вибори — пропорційна або мажоритарна залежно від статусу;

• вибори Президента — мажоритарна (двохтурова).

Висновок:

Виборча система забезпечує представництво і стабільність влади.

74. Виборчий процес: етапи, суб’єкти та виборчі процедури

Етапи:

1. оголошення виборів;

2. висування кандидатів;

3. передвиборча кампанія;

4. голосування;

5. підрахунок голосів;

6. оголошення результатів;

7. оскарження результатів.

Суб’єкти:

• виборці;

• кандидати;

• партії;

• органи виборчої адміністрації;

• спостерігачі.

Процедури:

• реєстрація кандидатів;

• ведення передвиборчої агітації;

• забезпечення таємниці голосування;

• контроль і аудит результатів.

Висновок:

Виборчий процес — складна система, що гарантує законність та прозорість.

75. Верховна Рада України як парламент: конституційно-правовий аспект

Сутність парламенту:

• єдиний орган законодавчої влади;

• представницький орган народу;

• забезпечує народовладдя.

Основні функції:

• прийняття законів;

• затвердження бюджету;

• контроль за діяльністю виконавчої влади;

• ратифікація міжнародних договорів.

Статус:

• однопалатний (450 депутатів);

• термін повноважень — 5 років;

• колегіальний орган влади.

Норма:

Ст. 75–83 Конституції України.

Висновок:

Верховна Рада — ключовий інструмент представницької демократії та здійснення народовладдя.

76. Склад та структура Верховної Ради України

Склад:

• однопалатний парламент;

• 450 народних депутатів;

• обираються на 5 років.

Структура:

1. Голова Верховної Ради — очолює роботу парламенту, представляє у відносинах з іншими органами влади.

2. Заступники голови — координують діяльність комітетів.

3. Фракції та депутатські групи — організаційна структура для координації політичної діяльності.

4. Комітети та підкомітети — розглядають законопроєкти, здійснюють контроль.

Норма:

Ст. 76–78 Конституції України.

Висновок:

Структура забезпечує ефективну законодавчу роботу.

77. Конституційна регламентація функцій парламенту України

Основні функції:

1. Законодавча — прийняття законів, Конституції та внесення змін.

2. Контрольна — контроль за діяльністю виконавчої влади, право на запити та розслідування.

3. Фінансова — затвердження державного бюджету, контроль за його виконанням.

4. Міжнародна — ратифікація міжнародних договорів.

5. Політична — висловлення недовіри Кабінету Міністрів та Уряду.

Висновок:

Функції парламенту охоплюють усі основні сфери державної діяльності.

78. Загальна характеристика законодавчого процесу. Акти парламенту

Законодавчий процес:

1. Ініціатива (депутати, Президент, уряд, регіони).

2. Розгляд у комітетах.

3. Дебати та голосування в сесійній залі.

4. Підписання головою та оприлюднення.

Акти парламенту:

• Закони України — основні нормативні акти.

• Резолюції — політичні документи.

• Рішення та постанови — регулюють внутрішню діяльність.

Висновок:

Процес забезпечує законність, прозорість та участь представників народу.

79. Спеціалізовані органи парламентського контролю

Приклади:

• комітети з питань бюджету;

• комітети з питань прав людини;

• тимчасові слідчі комісії.

Функції:

• контроль за виконанням законів;

• контроль за діяльністю уряду;

• аудит фінансової діяльності.

Висновок:

Парламентський контроль — механізм балансу влади.

80. Конституційно-правовий статус народного депутата України. Представницький мандат

Статус депутата:

• народний обранець народу України;

• користується імунітетом та гарантіями;

• здійснює законотворчу та контрольну функцію.

Представницький мандат:

• депутат представляє всіх громадян країни, а не лише округ чи партію;

• забезпечує реалізацію народовладдя через парламент.

Норма:

Ст. 81–82 Конституції України.

Висновок:

Депутат — ключовий носій політичної відповідальності.

81. Набуття та припинення повноважень народного депутата України

Набуття:

• обрання на виборах;

• реєстрація ЦВК;

• присяга на захист Конституції.

Припинення:

• закінчення строку повноважень;

• дострокове припинення за рішенням парламенту;

• смерть або втрата громадянства.

Висновок:

Повноваження депутата строго регламентовані Конституцією.

82. Права та обов’язки народного депутата. Депутатський запит і звернення

Права:

• законодавча ініціатива;

• виступи та голосування у ВРУ;

• право на депутатські запити та звернення до органів влади.

Обов’язки:

• дотримуватися Конституції;

• представляти інтереси народу;

• не використовувати повноваження для особистої вигоди.

Депутатський запит/звернення:

• інструмент контролю виконавчої влади;

• спрямовані на роз’яснення та реагування на проблеми громадян.

Висновок:

Депутат має збалансовані права та обов’язки для виконання представницької функції.

83. Гарантії діяльності народного депутата України

Основні гарантії:

• недоторканність (поза межами кримінального законодавства);

• компенсація витрат;

• право на захист у судах;

• недопущення тиску на політичну діяльність.

Норма:

Ст. 80 Конституції України.

Висновок:

Гарантії дозволяють депутатам ефективно виконувати свої функції без зовнішнього тиску.

84. Президент України — глава Української держави

Сутність інституту:

• Президент — вищий посадовець держави і гарант Конституції;

• символ єдності нації та держави;

• представляє Україну у внутрішніх та міжнародних відносинах.

Конституційний статус:

• глава держави;

• гарантує додержання Конституції;

• забезпечує суверенітет та національну безпеку.

Норма:

Ст. 102–106 Конституції України.

Висновок:

Президент — ключова фігура державної влади, що поєднує гарантії прав, владу і символічну роль.

85. Функції, повноваження та акти Президента України

Основні функції:

1. Конституційно-гарантійна:

   • забезпечення дотримання Конституції;

   • захист прав людини і громадянина.

1. Законодавча:

   • право вето на закони;

   • підписання законів;

   • внесення законодавчих ініціатив.

1. Виконавча:
   

   • призначення керівників органів виконавчої влади;

   • реалізація державної політики.

2. Міжнародна:
   

   • представляє Україну у міжнародних відносинах;

   • підписує міжнародні договори.

1. Збройні сили та безпека:
   

   • верховний головнокомандувач;

   • введення надзвичайного та воєнного стану.

Акти Президента:

• укази;

• розпорядження;

• накази.

Висновок:

Президент поєднує політичну, законодавчу та виконавчу функції, гарантуючи стабільність держави.

86. Гарантії діяльності Президента України

Основні гарантії:

• недоторканність;

• незалежність від інших органів влади;

• право на державне забезпечення;

• контроль імунітету та захист від кримінального переслідування під час виконання повноважень.

Норма:

Ст. 103–105 Конституції України.

Висновок:

Гарантії дозволяють Президенту діяти без тиску та забезпечують верховенство закону.

87. Конституційно-правовий статус Ради Національної безпеки і оборони України

Поняття:

• РНБО — координаційний орган з питань національної безпеки, оборони та державної безпеки.

Основні повноваження:

• розробка концепцій національної безпеки;

• прийняття рішень щодо надзвичайного та воєнного стану;

• координація діяльності органів влади у сфері оборони;

• пропозиції Президентові щодо кадрових призначень у силових структурах.

Склад:

• очолює Президент;

• члени — Прем’єр-міністр, міністри, голови силових відомств.

Норма:

Ст. 107 Конституції України.

Висновок:

РНБО забезпечує комплексну координацію національної безпеки та оборони.

88. Конституційні основи статусу Кабінету Міністрів України як Уряду України

Сутність інституту:

• Кабінет Міністрів — орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію законів та управління державою.

• Координує діяльність міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади.

Конституційний статус:

• здійснює виконавчу владу;

• підзвітний Верховній Раді України;

• очолює Прем’єр-міністр;

• забезпечує реалізацію державної політики в усіх сферах.

Норма:

Ст. 114–116 Конституції України.

Висновок:

Кабінет Міністрів — центральний орган виконавчої влади з політичним і адміністративним впливом.

89. Функції, повноваження та акти Кабінету Міністрів

Основні функції:

1. Законодавча (виконавча підтримка законів):

   • підготовка проєктів законів;

   • внесення пропозицій до державного бюджету;

   • контроль виконання законів.

1. Адміністративна:

   • організація роботи міністерств і відомств;

   • координація діяльності центральних органів виконавчої влади;

   • забезпечення реалізації державних програм.

1. Фінансова:

   • підготовка та реалізація бюджету;

   • контроль за виконанням фінансових планів.

1. Міжнародна:

   • виконання міжнародних договорів;

   • підготовка та реалізація зовнішньополітичних програм.

1. Контрольна:

   • здійснення нагляду за дотриманням законності в діяльності органів влади;

   • звітування перед Верховною Радою.

Акти Кабінету Міністрів:

• постанови;

• розпорядження;

• накази.

Висновок:

Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію законів та державної політики, контролює виконання рішень та організовує діяльність всіх органів виконавчої влади.

90. Конституційні засади судоустрою в Україні

Поняття:

Судоустрій — це організаційна структура судової влади, порядок її формування та функціонування.

Основні принципи:

1. Незалежність судів і суддів — судова влада не підпорядковується іншим органам влади.

2. Непідкупність — судді не можуть отримувати вказівки чи матеріальні заохочення.

3. Гласність та відкритість процесу — забезпечує прозорість судочинства.

4. Єдність судової системи — взаємопов’язаність усіх судів.

5. Справедливість і рівність перед законом — усі громадяни рівні у суді.

Система судів України:

• Конституційний Суд України;

• Верховний Суд;

• апеляційні, окружні та місцеві суди;

• адміністративні та господарські суди.

Норма:

Ст. 124–129 Конституції України.

Висновок:

Судова влада — незалежний стовп демократії та гарантія верховенства права.

91. Функції та принципи діяльності органів прокуратури

Функції:

1. Наглядова:

   • контроль за додержанням законів органами влади та юридичними особами.

1. Кримінальна:

   • підтримка державного обвинувачення у судах.

1. Захисна:

   • забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Принципи діяльності:

• законність;

• об’єктивність;

• незалежність;

• недопустимість втручання в політичні процеси.

Норма:

Ст. 131–133 Конституції України.

Висновок:

Прокуратура забезпечує законність, захист прав людини та державний нагляд.

92. Конституційні засади організації прокуратури України

Структура:

• Генеральний прокурор;

• прокурори регіональних та місцевих прокуратур;

• спеціалізовані прокуратури (антикорупційні, військові).

Статус:

• підзвітність Президенту і Верховній Раді;

• незалежність у прийнятті рішень;

• виконання функцій згідно з законом.

Гарантії діяльності:

• правовий захист прокурорів;

• незалежність від політичного тиску;

• доступ до інформації для виконання повноважень.

Висновок:

Організаційна структура прокуратури забезпечує контроль за дотриманням закону у державі.

93. Адвокатура в системі судового захисту прав людини

Поняття:

Адвокатура — це незалежна професійна організація, яка захищає права та інтереси громадян у судах та інших державних органах.

Функції адвокатури:

• захист у кримінальному та цивільному процесі;

• надання юридичних консультацій;

• участь у представництві інтересів клієнта;

• контроль за дотриманням прав людини.

Принципи діяльності:

• незалежність;

• таємниця довіри клієнта;

• професійна етика;

• законність та гласність.

Норма:

Ст. 131 Конституції України, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Висновок:

Адвокатура — ключовий елемент системи судового захисту, гарантія прав і свобод людини.

94. Конституційний контроль: поняття і види

Поняття:

Конституційний контроль — це система заходів щодо забезпечення верховенства Конституції та конституційності законів і актів органів влади.

Види:

1. Попередній контроль — перевірка проєктів законів до їх прийняття.

2. Післядійний контроль — перевірка законів та актів після їх прийняття на відповідність Конституції.

3. Конституційна скарга — звернення громадян щодо порушення конституційних прав.

4. Контроль міжнародних договорів — перевірка на відповідність Конституції.

Норма:

Ст. 150, 151 Конституції України.

Висновок:

Конституційний контроль гарантує верховенство Конституції та захист прав людини.

95. Конституційний Суд України в системі вищих органів державної влади

Сутність:

• Конституційний Суд — єдиний орган конституційного контролю.

• Гарант додержання Конституції.

• Не підпорядковується ні Президентові, ні парламенту, ні уряду.

Завдання:

• перевірка конституційності законів;

• тлумачення Конституції;

• захист прав людини та громадянина.

Норма:

Ст. 147–151 Конституції України.

Висновок:

КСУ — ключовий орган забезпечення стабільності конституційного ладу.

96. Порядок формування Конституційного Суду України та його структура

Склад:

• 18 суддів;

• призначаються:

  • Президент — 6 суддів;

  • Верховна Рада — 6 суддів;

  • З’їзд суддів — 6 суддів.

Структура:

• Велика палата — розглядає ключові справи;

• Склад палат — розглядає інші справи за категоріями.

Вимоги до суддів:

• громадянство України;

• вища юридична освіта;

• стаж роботи у правничій сфері не менше 10 років.

Висновок:

Формування КСУ передбачає баланс між гілками влади та гарантії незалежності.

97. Функції та повноваження Конституційного Суду України

Основні функції:

1. Контроль за конституційністю законів та нормативних актів.

2. Тлумачення Конституції.

3. Розгляд конституційних скарг.

4. Висновки щодо відповідності міжнародних договорів Конституції.

5. Розгляд питання про припинення повноважень Президента або парламенту.

Висновок:

КСУ забезпечує юридичну чистоту та стабільність конституційного ладу.

98. Юрисдикція Конституційного Суду України

Повноваження:

• перевірка законів, указів Президента, актів органів влади;

• розгляд суперечок між органами державної влади;

• тлумачення Конституції;

• контроль за дотриманням конституційних прав.

Обмеження:

• не розглядає кримінальні, цивільні чи господарські спори;

• дії КСУ є обов’язковими для всіх органів влади.

Висновок:

Юрисдикція КСУ спрямована на захист Конституції та прав громадян.

99. Загальна характеристика конституційно-судового процесу

Етапи процесу:

1. Подання клопотання або скарги;

2. Прийняття до провадження;

3. Розгляд справи у Великій палаті або палатах;

4. Винесення рішення;

5. Оприлюднення.

Особливості:

• рішення обов’язкові;

• процес публічний;

• забезпечується право сторін на захист.

Висновок:

Конституційно-судовий процес забезпечує легітимність рішень та захист прав людини.

100. Акти та юридичні позиції Конституційного Суду України

Акти:

• Рішення КСУ — основні акти, обов’язкові до виконання;

• Постанова — організаційні та процесуальні питання.

Юридичні позиції:

• офіційне тлумачення норм Конституції;

• визначення меж конституційних прав;

• формування прецедентів для органів влади та судів.

Висновок:

Акти КСУ є основою верховенства Конституції та стабільності правової системи.