📚 Словник: Філософія

Агностицизм

філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання об'єктивного світу людиною. Згідно з ним неможливо однозначно довести, що наші знання відповідають дійсності.

Апологетика

розділ християнської теології, завданням якго є обгрунтування і захист християнського віровчення

Антропоцентризм

принцип деяких релігійно-ідеалістичних вчень, за яким людина нібито є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі.

Абсолю́тна іде́я

у деяких філософських системах об'єктивного ідеалізму — надприродне, нічим не зумовлене (саме собою) духовне начало, «божественна думка», надсуб'єктивний розум, який породжує реальний/ матеріальний світ.

Абсолютний дух

вища категорія філософської системи Гегеля, що означає найбільш розвинену форму буття абсолютної ідеї, вищу конкретність - це абсолютна ідея, яка себе усвідомлює. антиномія

Антитеза

у філософії Гегеля — один з ступенів визначення думки, заперечення тези.

Антропологічний матеріалізм

термін полягає в тому, що природа, матерія розглядалися їм як джерело і тіла, і духу людини. Дух і тіло не можна відокремлювати один від одного

Апостеріорі

філософсь¬ке поняття, що означає знання, набуте з досвіду.

Апріорі

філософське поняття, що означає знання, яке передує досвідові.

Антеїзм

філософське поняття, що означає єдність людини з природою («землею-матір'ю»), домінування ідеї про нерозривну єдність людини й природи. Назва терміну походить від імені персонажа давньогрецької міфології — Антея, фізична сила якого могла проявлятися у повній мірі тільки в разі контакту з рідною землею.

Атрибут

необхідна, істотна, невід'мна властивість предмета чи явища, напр., рух - А. матерії

Абстрактна можливість

це можливість, реалізація якої практично виключається.

Антропосоціогенез

це процес становлення і розвитку людини, як соціальної істоти суб'єкта свідомості і діяльності, частина біологічної еволюції, яка призвела до появі виду Homo sapiens.

Антропологізм

зведення всіх явищ суспільного життя до властивостей людської природи. Термін «антропологізм» запровадив А Фейербах

Активна техніка

це знаряддя праці (фізичного та розумового), інструменти, механізми, машини, автоматичні лінії, засоби програмного керування, комп'ютери тощо

Абсолютна істина

це повне, вичерпне знання про об'єкт.

Антиномія

суперечність між двома твердженнями, кожне з яких однаковою мірою логічно доведене в певній системі.

Буття

філософська категорія, що позначає реальність, яка існує об'єктивно, поза свідомістю людини і незалежно від неї

Біологічне відображення

органічний рівень матерії, що має інформаційний характер, біологічне відображення має місце в живій природі і пов'язано з такими явищами, як подразливість, чутливістьі психіка

Базис

сукупність всіх економічних відносин в даному суспільстві

Вульгарний матеріалізм

різновид матеріалізму, що ототожнєю психічні процеси з фізіологічними, а свідомість тлумачить як різновид матерії. Назву ввів Фрідріх Енгельс

Верифікація

встановлення істинності наукових тверджень у процесі їх емпіричної перевірки.

Воля

властивість свідомості, що регулює і мотивує поведінку людей; цілеспрямованість на виконання тих або інших дій з свідомим здійсненням вибору і прийняттям рішень.

Волюнтаризм

діяльність людини на основі власних бажань, волі без врахування об'єктивних обставин і законів.

Видима натура

це знак, образність, символ.

Відображення

це здатність матеріальних явищ , предметів і систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем.

Відчуття

психічний процес, результатом якого є відображення окремих властивостей предметів і явищ безпосередньо за допомогою органів чуття

Випадковість

філософська категорія, яка виражає зовнішню зумовленість явищ, те, що може статися або не статися, відбутися так чи по-іншому

Виробничі відносини

суспільні відносини між людьми, що виникають в процесі виробництва, обміну, розподілу матеріальних та духовних благ. Зумовлюються продуктивними силами.

Відносна істина

неповні, неточні, приблизні знання про об'єкт

Відмінність

це несхожість самототожності двох або більше об'єктів, що виявляється зовні в наявності у них тих чи інших ознак, відсутніх у одного, і присутніх в іншого.

Гносеологія

розділ філософії, в якому досліджуються пізнавальне відношення суб'єкта до об'єкта, природи і можливості пізнання людиною світу і самої себе.

Геополітика

наука, яка розглядає вплив географічних чинників на внутрішню й особливо зовнішню політику держав і націй.

Гедонізм

філософсько-етичне вчення, за яким найвищим благом і метою життя людини є насолода.

Гілозоізм

філософське вчення, за яким здатність відчувати нібито притаманна всій матерії. Термін запроваджено в XVII ст.

Гуманізм

у широкому значенні - історично змінна система поглядів, яка визначає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя тощо; у вузькому значенні - культурний рух епохи Відродження.

Геліоцентри́зм

вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла. в т.ч. планети і зокрема Земля.

Геоцентри́зм

уявлення про світобудову, згідно з яким центральне положення у Всесвіті займає Земля, навколо якої обертаються Сонце, Місяць, планети, зірки.

Герменевтика

один із напрямів філософії, основним методом якого є витлумачення текстів

Географічне середовище

природні умови, що становлять основу існування і розвитку суспільства

Географі́чний детерміні́зм

це форма натуралістичних вчень, які приписували провідну роль у розвитку суспільства і народів їхньому географічному положенню; один з різновидів детермінізму.геополітика

Гностицизм

релігійне дуалістичне вчення пізньої античності, у 2-3 століттях, що прийняло певні моменти християнства, грецької філософії та східних релігій.

Діалектика

у первісному значенні - мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечностей у судженнях опонента; у сучасному філософському трактуванні - вчення про найзагальніші закони руху як саморуху, розвитку як саморозвитку.

Дуалізм

філософське вчення, згідно з яким матеріальне і духовне начала не залежать одне від одного. Він виходить із визнання подвійності першоначал світу - матерії і духу (свідомості).

Дедукція

метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.

Діалектика Гегеля

ідеалістичне уявлення про те, що джерело всякого розвитку укладений в саморозвитку поняття, а значить, має духовну природу.

Догматизм

спосіб засвоєння й застосування знань, в якому те чи інше вчення або положення сприймається як закінчена, вічна істина, як догма.

Діалектичний матеріалізм

філософія марксизму-ленінізму, науковий світогляд, загальний метод пізнання світу, наука про найбільш загальні закони руху і розвитку природи, суспільства і свідомості.

Діалектичне заперечення

не голе заперечення, не пусте заперечення, а заперечення як момент зв'язку, як момент розвитку з утриманням позитивного, це такий перехід від старої якості до нової, за якого певні сторони, елементи змісту старої якості входять (хоч і в перетвореному вигляді) у зміст нової якості.

Дійсність

все те, що має реалье, наявне буття

Детермінізм

визнання загальної об'єктивної закономірності й причинової зумовленості всіх явищ природи і суспільства

Діяльність

це специфічно людська форма активного ставлення до світу, спосіб буття людини.

Духовне виробництво

діяльність, яка породжує ідеї, які втілюються в життя матеріальним виробництвом. Це частина .духовного життя суспільства, зв'язана з виробництвом духовних цінностей, які задовольняють .духовні інтереси суспільства і окремих людей.

Епікуреїзм

моральне вчення, що виходить із етичних ідей давньогрецького філософа Епікура, за яким найвищі моральні чесноти досягаються у стані блаженства

Екзегетика

мистецтво пояснення, розкриття змісту текстів.

Емпіризм

напрям у теорії пізнання, який вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід, применшує значення логічного аналізу і теоретичних узагальнень.

Екзистенціалізм

філософський напрям, за яким реальним є лише існування людини та її переживання, внутрішнє буття

Емпіріокритици́зм

напрям у філософії кінця 19 століття, етап розвитку позитивізму. Ця філософська течія в найбільшій мірі заперечувала об'єктивне існування матеріального світу окремо від свідомості й поєднання відчуттів.

Етична свідомість

відображення елементів дійсності, що підкоряються нормам моралі.

Естетична свідомість

форма суспільної свідомості, через яку здійснюється художнє освоєння дійсності, відображаються і виражаються естетичні почуття, оцінки, смаки тощо

Еклектика

механічне поєднання різнорідних, часто протилежних принципів, поглядів, теорій, стилів; еклектик довільно вибирає з різних систем ті несумісні положення, які йому хотілося б зберегти або обгрунтувати

Еволюція

одна з форм руху, розвитку у природі й суспільстві - безперервна, поступова кількісна зміна, на відміну від революції - докорінної зміни, переходу одного з якісного стану в інший

Зв'язок

це таке відношення між речами, при якому властивості кожної з них так або інакше залежать від властивостей всіх інших, при зміні властивостей однієї з них так або інакше змінюються властивості всіх інших.

Закон

вираження й прояв необхідних, суттєвих, сталих, повторюваних зв'язків між предметами, явищами, процесами.

Закон взаємного переходу кількісних та якісних змін

Специфіка цього закону полягає в тому, що він розкриває загальний механізм процесу розвитку і відповідає на питання ЯК, у яких формах протікає рух і розвиток, ЯК здійснюється перехід від одного якісного стану предметів, явищ до іншого. Він розкриває взаємозв'язок безперервності і переривчастості в поступальному русі, розвитку.

Закон єдності та боротьби протилежностей

Це один з основних законів діалектики. Він характеризує джерело саморуху й розвитку явищ природи і соціально-історичної реальності.

Закон заперечення заперечення

полягає в тому, що в процесі розвитку предмета на певному етапі він починає змінюватись і заперечувати своє єство (його попередній стан заперечується новим станом). Н-д: небуття - народження - смерть.

Зміст

це сукупність елементів, процесів, зв'язків, які становлять даний предмет чи явище.

Загальне

це система властивостей, ознак, особливостей, притаманних багатьом предметам, що об'єднують їх у певну, якісно визначену цілісність, єдину систему зв'язків.

Заблудження

це такий зміст людського знання, в якому дійсність відтворюється неадекватно і який зумовлений історичним рівнем розвитку суб'єкта та його місцем у суспільстві; ненавмисне спотворення дійсності в уявленнях суб'єкта.

Ідеалізм

філософський напрям, який на противагу матеріалізму вважає ідею, свідомість, дух первинними, а природу, буття, матерію їх похідними

Індукція

логічна операція, форма умовиводу, в якому на основі знання про окреме робиться висновок про загальне

Історичний матеріалізм

складова частина філософії марксизму, що вивчає загальні закони розвитку суспільства

Ірраціоналізм

філософське вчення, згідно з яким розумові як основному видові пізнання протиставляються інстинкт, віра, інтуїція

Індивідуальна свідомість

це насамперед індивідуальні особливості сприйняття ними різних явищ суспільного життя.

Індетерміні́зм

філософське ідеалістичне вчення, що заперечує об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства й людської психіки, необхідний і закономірний зв'язок між ними. Заперечує фаталізм.

Індивід

конкретний представник людського роду

Істина

адекватне відтворення в пізнанні обєктивної дійсності, відповідність пізнавальних образів обєктові; твердження, що відповідає уявленню про належне

Індивідуальність

сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру,

Космоцентризм

філософський напрямок античності, система філософських поглядів, що з'явилася в Стародавній Греції, за якою світ сприймається як космос, різноманітний, гармонійний і, водночас, здатний вселити жах. Всі явища навколишнього світу розглядалися через призму космосу.

Креаціонізм

ідеалістичний напрям у біології, який стверджує, що виникнення всіх форм життя є наслідком божественного творіння.

Категоричний імператив

термін, що його запровадив І. Кант для позначення безумовного веління моральної свідомості будувати свою поведінку відповідно до законів. Умовою категоричного імперативу є свобода волі.

Кордоцентризм

розуміння дійсності не стільки мисленням («головою»), скільки «серцем» — емоціями, почуттями, внутрішнім, «душею».

Колекти́вна свідо́мість

духовна єдність суспільства, яка не є простою сумою індивідуальних свідомостей, існує незалежно від них у вигляді соціальних факторів (звичаїв, моралі, права, традицій, знань і т. д.), що надає сильний вплив на індивідуальну свідомість. Це створює моральне суспільне середовище, що змушує людей приймати способи дії і мислення, поширені в даному суспільстві.

Категорія

універсальна форма мислення і свідомості, яка відображає загальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних, духовних явищ.

Кількість

це зовнішня характеристика предметів і явищ, що характеризує їх з боку ступеня розвитку властивостей: об'єму, числа, швидкості руху тощо

Конкретна можливість

це можливість, для здійснення якої на даній стаді розвитку матеріальної системи можуть скластися відповідні умови.

Класи

великі групи людей, які виділяються спільними, особливо економічними прикметами, але часто також специфічним відчуттям колективної приналежності або класовою свідомістю.

Конкретність істини

це така її ознака, за якою істинність того чи іншого твердження залежить від умов, місця та часу, а також тільки в певній визначеній теоретичній системі, системі відліку тощо.

Лібідо

сексуальна енергія, кількість якої пов'язана зі стадією статевого розвитку, роботою діенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю та індивідуальним досвідом.

Людина

вищий ступінь космічно-органічного життя, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та культури

Матеріалізм

протилежний ідеалізмові філософський напрям, який виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух - вторинними.

Метод

спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями відповідного об'єкта.

Методологія

вчення про методи пізнання та перетворення дійсності; сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці.

Метафізика

в історії філософії термін вживається для позначення філософських вчень про надчуттєві, недоступні досвідові начала буття; протилежний діалектиці спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв'язком і роз¬витком, не визнає внутрішніх суперечностей як джерела саморуху.

Міфологія

1) сукупність міфів будь-якого народу; 2) спосіб духовно-практичного освоєння світу, форма суспільної самосвідомості та світосприйняття людини первісного суспільства, викладені в системі міфів; 3) наука про міфи.

Монізм

протилежний дуалізмові і плюралізмові філософський принцип пояснення різноманітності світу як прояву єдиного начала - матерії або духу.

Механіцизм

однобічний метод пізнання, що грунтується на визнанні механічного руху як єдиного способу існування іі змін; зведення більш складних матеріальних утворень до простих елементів

Молодогеґелья́нство

філософська течія, яка виникла в 30—40-х роках ХІХ ст. в Німеччині внаслідок розпаду гегелівської школи у філософії. Молодогегельянці критикували релігію, але при цьому не виходили за межі ідеалізму. Вони пропагували культ «критично мислячих осіб», принижували роль народних мас в історії.

Метафізичне заперечення

це відкидання, знищення без збереження корисного, без зв'язку того, що було, з тим, що є. Це заперечення типу "ні" без з'ясування того, що є позитивним.