Білети з української мови

Що вивчає лексикологія

Лексикологія- Це розділ мовознавчої науки, що вивчає словниковий склад мови (Лексику)

Лексика— це сукупність слів певної мови

Лексичне значення слова— це те, що слово означає

З’ясувати лексичне значення слова можна за тлумачним словником

Усі слова крім службових мають лексичне значення

Слово має лексичне та граматичне значення

Граматичне значення слова вказано ознаки частин мови, до якої вона Належить: Рід, число, відмінок, особа та інші

Поняття синонімів

Синоніми — це сукупність слів, які різні за своїм звучанням, але схожі за значенням

— За ознакою належності до єдиного спільного поняття синоніми виділяють синонімічні ряди

Кожний синонімічний ряд має стрижнева слово або домінанту. Це слово є найбільш нейтральним серед інших та найчастіше зустрічається в мовленні

Дайте визначення поняття однозначні та багатозначні слова наведи приклади

Однозначно називається слово, що має 1 лексичне значення

Багатозначне слово — це слово, що має кілька лексичних значень

Між Значеннями багатозначних слів є внутрішній зв’язок

Приклади:

Земля:

1. Планета

2. Суша, поверхня

3. Ґрунт

4. Територія, країна, край

   сила:

   1. фізична здатність живит істот

   2. Векторна фізична величина

   3. Енергія, потужність явища

   4. Духовна стійкість, воля

   5. Влада, вплив, могутність

   6. Правова чинність

Поняття Антонімів

Антоніми — це слова, абсолютно протилежні за своїм лексичним значенням, зазвичай до антонімів належить слова, що вказують на якість або кількість, дію та ознаку дії.

Поділяють на Антонімічні Пари: 1 слово протилежно іншому по значенню

Поняття омонімів

Омоніми — однакове звучання і написання, але різне лексичне значення

— Омоніми також поділяють на повні та неповні

— Повні лексичні омоніми завжди однакові за складом та написанням у всіх граматичних формах слова

— Неповні лексичні омоніми в свою чергу поділяються на 3 групи: Омоформи, Омофони, Омографи

Омоформи - збігаються лише в окремих граматичних формах

Омофони — однаково звучать, Але по-різному пишеться

Омографи — пишуться однаково, а вимовляються по-різному

Поняття паронімів

Пароніми — це слова схожі, Але не однакові, за звучанням, але різні за значенням і написанням. Пароніми зазвичай належать до 1 частини мови.

Своєрідність паронімів у тому, що вони мають і вимову, І написання подібні, але не тотожні

Наприклад: корисний - корисливий

Кришталевий - кристалічний

Особовий - особистий

Що вивчає фразеологія? Поняття фразеологізму. Походження фразеологізмів

Фразеологізми — це неподільні за змістом, стійкі за будовою та структурою словосполучення, які значенням дорівнюють 1 .

Джерела української фразеології:

1. Народна мова

2. Вирази виробничо-професійного походження

3. Античні вислови

4. Вислови з Біблії

5. Крилаті вислови видатних письменників світової літератури

6. Крилаті вислови українських письменників

7. Фразеологізми інших народів

   Фразеологізми виступають 1 членом речення

   Фразеологія — це розділ мовознавства, який вивчає стійкі словосполучення, ідіоми, приказки, прислів'я та крилаті вислови. Головним предметом її вивчення є фразеологізми

Числівник. Розряди числівників за значенням

Числівник — це самостійна частина мови, яка означає число, кількість і порядок предметів при лічбі

За значенням і граматичними ознаками поділяються на

— Кількісні

Відповідають на питання скільки?

Означає число або кількість

Змінюється за відмінками

Кількісні числівники поділяються на:

•Власне кількісні:Позначають цілі числа

•Збірні: Вказують на кількість як єдине ціле. Застосовуються з іменниками чоловічого роду,Назвами малих істот та деякими множинними іменниками

• Дробові: Позначають на цілі числа, а частини цілого

•Неозначено кількісні: Позначають приблизну, Не точну кількість

— Порядкові

Відповідають на питання котрий? Котра? Котре? Котрі?

Означають порядок предметів при лічбі

Змінюється за відмінками, числами, родами

Правопис м’якого знака

М’який знак передає м’якість приголосних звуків на письмі, його пишуть після букв д, т, з, с, Ц, л, н. Ці букви можна легко запам’ятати вивчивши речення «де ти з’їси ці лини» Знак м’якшення ставиться

1. В кінці слова

2. Усередині складу перед о

3. У суфіксах -ськ-, -зьк-, -ньк-, -оньк-, -еньк-, -ісіньк-, -юсіньк-

4. У дієсловах перед -ся

5. У буквосполучення льч, льц (від льк); ньч, ньц ( від ньк)

6. Після л Перед м’яким Приголосним і шиплячим

У сполуках -льц-, -льч-, -ньч-, -сьц-, - сьч- що походять від -льк-, -ньк-, -ськ-

Який знак пишемо

1. Після букв б, п, в, м, ф; ж, ч, ш; г, к, х

2. Після, що позначає твердий звук, в кінці складу

3. Перед буквами, що позначають м’які або пом’якшені приголосні

4. Після н перед ж, ч, ш, щ Та суфіксами -ськ(ий), -ств(о)

5. Після л У сполученні лк, лц, лч

Вживання апострофа

Апостроф - Знак, який передає на письмі роздільну вимову я, ю, є, Ї Після твердих приголосних

Апостроф не позначає звука

1. Апостроф ставимо після літер б, п, в, м, ф

2. Після літери р, Що позначає твердий звук

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчується літерою, що позначає твердий приголосний

4. Якщо приголосний, що стоїть перед губними, належить до префікса

5. Після букви к У слові Лук’ян та споріднених із ним словах

   Апостроф не ставимо

   1. Після літер б, п, в, м, ф Якщо перед ними стоїть буква, що позначає кореневий приголосний, крім р

   2. Після Букви р, Що позначає пом’якшений звук

Правопис префіксів

Префікс це частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або форм слів. Префікс належить до службових морфем

Префікс с- Ми ставимо перед приголосними (кафе «птах»)

А префікс з- Перед Рештою приголосних

Префікс пре - Це високий ступінь ознаки (Можемо замінити на дуже) - У прикметниках і прислівника. Але є винятки,такі як: Презирство, престол, преподобний, преосвященний

Префікс при- Це наближення,, часткові і результат дії - у дієсловах

Префікс при пишеться всього у трьох словах: 1. Прірва 2. Прізвище 3. Прізвисько

• У префіксах Від-, од-, над-, між-, роз-, без-, через- Кінцевий приголосний дзвінкий (Не змінюється перед глухими)

• Префікси пере- і пред- Треба писати з літерою е

Уживання великої літери

З великої літери пишуться індивідуальні імена людей, по-батькові, прізвище, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська.Але імена та прізвища людей, які стали загальними назвами людей і предметів, пишуться з малої літери

2. З великої букви пишеться індивідуальні назви наприклад міфічні істоти та божества

3. З великої букви пишуться назви Найвищих державних посад України та міжнародних посад

4. Клички тварин також пишуться з великої літери

Астрономічні назви

З великої букви пишеться назва релігійних свят і постів

З малої букви пишуться

1. Назви народів, племен, а також людей за національною ознакою або за місцем проживання

2. Назви порід тварин

3. Прикметники, що позначають місцезнаходження об’єкта

Назви культових книг, а також релігійних понять пишуться без лапок з великої букви

Подовження приголосних на письмі

Подвоєні букви позначають або подовжений м’який приголосний, або збіг однакових звуків

Подовжується приголосні де ти заснеш? У ложечці

1. В іменниках середнього роду другої відміни на я

2. В орудному відмінку однини іменників Третьої відміни

3. У деяких іменниках чоловічого роду жіночого роду на я

4. У прислівниках

5. У формах теперішнього часу дієслова лити

   А от подовження не відбувається

   1. У родовому відмінку множини іменників середнього роду другої відміни перед 0-м закінченням

   2. В іменниках жіночого роду першої відміни на -ин(я)-

   3. В іменниках четвертої відміни

   4. Якщо основа слова закінчується двома різними приголосними

   5. У словах кутя, свиня, попадя

Подвоєння приголосних на письмі

Подвоєні букви позначають або подовжений м’який приголосний, Або збіг однакових звуків

Подовжується приголосні звуки (де ти заснеш? У ложечці)

1. В іменниках середнього роду другої відміни на — Я

2. В орудному відмінку однини іменників третьої відміни (Іменники жіночого роду з 0-м закінченням)

3. У деяких іменниках чоловічого роду жіночого роду на — я

4. У прислівника

У формах теперішнього часу дієслова лити

6. Приголосні на межі двох префіксів, префікса і кореня, Кореня і суфікса, двох суфіксів, основи і постфікса—ся

7. Н у Наголошених прикметникових та прислівник суфіксах —енн—, —анн— (—янн—)

8. Приголосні у словах: бовван, бовваніти, Ганна, лляний, овва ссати, ссавець Ссавець

   У словах вимовляється тверді подовжені звуки. Ці слова легко запам’ятати завчив напам’ять:

У Віллі є ванна (Вагою тонна) Біля неї сидять панни Алла, Інна і Мадонна

Спрощення в групах приголосних

Спрощення — це фонетичне явище, яке полягає у втраті 1 кількох приголосних звуків, що збігаються під час словотворення слово зміни ускладнюють вимову

— Коли збігається кілька приголосних, то незручний для вимови звук не вимовляють

— Спрощення відбувається не тільки у вимові — воно позначається на письмі

Здн-зн

Ждн-жн

Рдц-рц

Стл-сл

Стн-сн

Зкн-зн

Сан-сн

Слн-сн

Рнц-рц

Винятки: Кістлявий, Пестливий, Хвастливий, шістнадцять, Зап’ястний, хворосняк, Випускний, тоско скніти , Скнара

Спрощення не Позначається на письмі:

— У запозичених словах

— У групах стц і стч

Написання складних іменників

Пишемо разом:

• Слова зі сполучними голосними о, е

• Слова, утворені від словосполучень прикметника з іменником

• Іменники з 1-ю іншомовної частиною, що вказує на спільний вияв або інтенсивність. Наприклад: Макро—, Мікро —, міні-, супер-, мульти-

Пишемо Через дефіс:

• Складні слова, утворені без сполучних голосних, що означають професії, посади або наукові звання

• Слова, що означають казкових персонажів або протилежні поняття

• Назви рослин

• Іменники з першими іншомовними частинами віце-, екс-, контр-

• Складні географічні назви

Окремо:

• Складні іменники, що утворені від двох однакових слів у різних відмінках

Написання складних прикметників

Разом пишемо Прикметники:

1. Якщо прикметник утворений від словосполучення

2. З частиною — Гарячий

3. Слова військовозобов’язаний, військовополонений, військовослужбовий ( Це прикметники, які стали іменниками)

4. Прикметники З префіксами авто-, авіа-, агро-, аеро-, Боди, гео-, еко тощо

5. Якщо числівник у складі прикметника записано словами

   Через дефіс пишемо прикметники:

   1. Якщо прикметник утворений від двох незалежних слів

   2. Відтінки кольорів і смаків

   3. Прикметники з 1-ю частиною військово-, Воєнно-

   4. Якщо 1-я частина закінчується на -ико, -іко

   5. Якщо числівник у складі прикметника записано цифрою

      АЛЕ: Слова хитромудрий, зловорожий, Глухонімий, сліпоглухонімий Пишемо разом

Поділ частин мови на групи. Загальна характеристика

В українській мові всі слова поділяються на 10 частин мови за їхнім значенням, Морфологічними ознаками та роллю в реченні

1. Самостійні (Повнозначні) Частини мови

Мають власне лексичне значення, відповідають на питання і виступають членами речення

• Іменник: Означає предмет (Хто? Що?)

• Прикметник: Означає ознаку предмета (Який? Чий?)

• Числівник: Означає кількість або порядок при лічбі (Скільки? Котрий?)

• Займенник: Вказує на предмет, ознаки, чи кількість, але не називає їх

• Дієслово: Означає дію або стан предмета (Що робити? Що зробити?)

• Прислівник: Означає ознаку Дії, стану або іншої ознаки (Як? Де? Коли?)

2. Службові частини мови

Не мають власного лексичного значення, не відповідають на питання і не бувають членами речення. Вони слугують для зв’язку слів та вираження відтінків значень

• Прийменник: Виражає залежність іменника від інших слів у реченні

• Сполучник: З’єднує однорідні члени речення або частини складного речення

• Частка: Додає словам додаткових відтінків значення або слугує для утворення форм слів

3. Вигук

Слова, що виражають почуття,Волевиявлення або звуконаслідування (Не відносяться ні до самостійних ні до службових)

Іменник. Категорія роду

Майже кожен іменник в однині належить до 1 з трьох родів: Чоловічого, жіночого, середнього.

Деякі іменники, що означають назви осіб за професію чи родом діяльності, хоч і можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, Але вони належать тільки до іменників чоловічого роду

В іменниках, які вживаються тільки у множині, не розрізняють

У іменників на позначення осіб категорія роду визначається граматично:

1. Словотворенням

2. Додаванням означало слова до означуваного

3. Лексично

Синтаксично

Невелика кількість іменників належить до спільного роду:

Бідолаха, плакса, нероба, базіка, роззява, сирота, листоноша, каліка, нечупара

— Таких іменників у реченні визначають за допомогою інших слів

Іменники спільного роду поділяються на 2 групи:

Іменники на -а; -я, Що означають назви, які даються особам Чоловічої та жіночої статі у зв’язку з їх діяльністю, Поведінкою, Характером, тощо

Українські прізвища на -а

Іменник. Рід невідмінюваних іменників

Іменники, що не змінюється ні за відмінками, ні за числами, називаються незмінними. До незмінюваних іменників належать:

• Деякі іменники іншомовного походження

• Жіночі українські прізвища на приголосний та -о

• Абревіатури

Чоловічий рід:

• Назви осіб

• Назви тварин і птахів

• Назви вітрів

• Власні назви за родовою назвою

• Абревіатури за головним словом

Жіночий рід:

• Назви осіб

• Назви риб

• Назви мов

• Власні назви за родовою назвою

• Абревіатури за головним словом

Середній рід:

• Назви неістот

• Назви рослин

• Музичні терміни

• Власні назви за родовою ознакою

• Абревіатури за головним словом

Іменник. Категорія числа

Іменники змінюється за числами. Більшість іменників можуть мати форму однини та множини

Деякі Іменники вживаються Або тільки в однині, або тільки в множині

Іменники, які вживаються тільки в ОДНИНІ:

• Назви речовин: Клей, олія, чорнило

• Збірні іменники: Листя, худоба, дітвора

•Іменники з абстрактним значенням: Чуйність, радість, дружба

•Власні назви: Закарпаття, Світязь

Іменники, Які вживаються тільки в МНОЖИНІ:

•Назви парних предметів: Сани, ножиці

•Назви, що мають матеріально-речовинне значення: Висівки, дрова, дріжджі

• Назви сукупностей предметів: Витрати, гроші, копалини, фінанси

• Назви ігор, процесів: Шахи, піжмурки

• Назви відрізків часу, свят, побутових обрядів: Заручини, хрестини, канікули

• Власні назви: Суми, Черкаси, Альпи, Чернівці

Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як єдине ціле, називаються збірними

Збірні іменники не мають форми множини, тому що виражають об’єднання багатьох предметів, які не підлягають службі проте в них є рід і слово заміна

Прикметник. Розряди прикметників

Прикметники поділяються на: Відносні, присвійні, якісні

Якісні прикметники

Виражають безпосередньо ознаку предмета, яка може виявлятися більшою або меншою мірою, відповідають на питання який? Яка? Яке? Які?

Ознаки:

• Утворюють ступені порівняння

• Від них можна утворити похідні прикметники за допомогою суфіксів, префіксів

• Деякі якісні прикметники утворюють антонімічні пари

• Від якісних прикметників можна утворити іменники з абстрактним значенням

Відносні прикметники:

Називають ознаку предмета стосовно інших предметів або явищ

Виражають ознаки:

• За призначенням предмета

• За належністю організації чи установі

• За матеріалом

• За просторовими часовими ознаками

• За відношенням до вимірів предметів

Присвійні прикметники:

Вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий чия чиє чиї?

Творяться:

1. Від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн)

2. Від назв тварин за допомогою суфіксів -ач(ий), -яч(ий), -ин(ий), їн(ий)

Прикметник. Ступені порівняння прикметників

Ступені порівняння — форми якісних прикметників, що означають різну міру вияву ознаки, якості чи властивості

Прикметники вищого ступеню порівняння простої форми утворюються за допомогою: Кореню або основи прикметника + -ш-, -іш-

Прикметники вищого ступеню складеної форми утворюються за допомогою : Більш, менш + прикметник у початковій формі

Прикметники найвищого ступеня порівняння простої форми утворюються за допомогою: + Вищий ступінь порівняння прикметника

Прикметники найвищого ступеня порівняння складеної форми утворюються за Допомогою: Найбільш, найменш + прикметник у початковій формі

Не можна утворити ступені порівняння прикметників:

— З префіксами (архі-, за-, над-, пре-, ультра) Або суфіксами (-ав-,(-яв-), -езн-, -енн-, -уват-, (-юват-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-

— Утворений шляхом складання основ

— З абсолютною ознакою

— Від назви мастей тварин

Дієслово. Форми дієслова

Дієслово — це Самостійна частина мови, Змінна, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? Що зробити (У початковій формі)

Неозначена форма (Інфінітив)

Незмінювана. Означає дію, але не називає часу, особи, числа, роду, відповідає на питання: Що робити? Що зробити (Завжди має суфікс -ти)

Особові (Змінні)

Змінюється за числами, Особами теперішньому і майбутньому часах дійсного способу, відповідають на питання: Що роблю? Що робиш? Що будуть робити? За родами в минулому часі дійсного способу, відповідають на питання : Що робив? Що робила? Що зробили?

Безособові на -но, -то

Означають дію без відношення до будь-якої Особи, відповідають на питання : Що зроблено?

Дієприкметник

Дієприкметник — це форма дієслова, Яка означає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання: Який? Яка? Яке? Які?

Вказує на ознаку предмета за дією

Бувають активні і пасивні

Дієприслівник

Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що Супроводить головну, виражену дієсловом, І відповідає на питання: Що роблячи? Що зробивши?

Означає додаткову дію

Дієслово. Дієслова. Спосіб дієслова

— Дійсний

Дієслова називають дію, яка відбулася, відбувається чи відбудеться, тобто це ті дієслова, які мають форми минулого, теперішнього і майбутнього часу

У минулому часі змінюється за родами і числами, у теперішньому і майбутньому за особами і числами

— Умовний

Дієслова називають бажано або можливо за певних умов дію і відповідають на питання: Що робив би? Що зробив би?

Змінюється за родами і числами

• Частки би, б Завжди з дієсловами умовного способу пишеться окремо і не завжди стоять в реченні при дієслові, часто вони відірвані від нього і стоять в іншій частині речення

— Наказовий

Форми цих дієслів містять спонукання до дії у формі наказу, заклику, побажання, прохання, поради і відповідають на питання: Що робити? Що зробити? Мають просту і складено форму

Змінюється за особами і числами

• Складена форма майбутнього часу наказового способу утворюється за допомогою часток хай, нехай

Дієслово — це самостійна частина мови, змінна, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? Що зробити

Дієслово. Дієвідміна дієслів

Дієслово це самостійна частина мови, змін, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? Що зробити?

ПЕРША (І) Дієвідміна

1. У 3-й особі множини ( До дієслова підставляємо займенник вони) Мають закінчення

-уть, ють

2. В особових закінченнях дієслів пишеться

-Е, -Є

ДРУГА (ІІ) Дієвідміна

1. У 3-й особі множини мають закінчення:

-ать, -ять

2. В особових закінченнях дієслів пишеться:

   -И, -Ї

Дієприкметник активні та пасивні дієприкметники

Дієприкметник — це форма дієслова, яка означає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання : Який? Яка? Яке? Які?

Поділяються на активні та пасивні

— Активні

Виражають ознаку предмета за його ж дією. Утворюється лише від неперехідних дієслів

• Теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач-, (-яч-)

• Минулого часу за допомогою суфікса -л-

— Пасивні

Виражають ознаку предмета за дією над ним

• Мають ознаку минулого часу за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -є-, -т-

Дієприслівник. дієприслівники доконаного та недоконаного виду

Дієприслівник-особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що Супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання: Що роблячи що зробивши?

Дієприслівники доконаного та недоконаного виду

Дієприслівники недоконаного виду Мають суфікси -учи-, -ючи- ( 1-я дієвідміна) Або -ачи-, -ячи- ( 2-я дієвідміна). Також мають основу теперішнього часу

Дієприслівники доконаного виду мають суфікси -ши-, -вши- Та основу в інфінітиві

Просте речення. Характеристика простого речення

Просте речення — це синтаксична одиниця, що має 1 граматичну основу (Підмет і присудок або лише 1 із них) І виражає відносно закінчену думку

Характеристику простого речення визначають за кількома обов’язковими критеріями

1. За метою висловлювання

   • Розповідні — містять повідомлення про якийсь факт, подію, явище

   • Питальні — містять питання, Спонукають до відповіді

   • Спонукальні — виражають наказ, прохання, пораду, заклик до дії

2. За емоційним Забарвленням (Інтонацією)

• Окличні — вимовляються з підвищеною емоційністю, почуттями

• Неокличні — Вимовляються спокійно, у звичній тональності

3. За складом граматичної основи

• Двоскладні — основа складається з двох головних членів : Підмета і присудка

• 1 складні — основа має лише 1 головний член, якого достатньо для розуміння думки

4. За наявністю другорядних членів

• Поширені — крім головних членів, мають хочаб 1 другорядний член

• Не поширені — складаються виключно з головних членів

5. За ускладненістю

• Не ускладнені — звичайна структура без додаткових синтаксичних конструкцій

• Ускладнені — містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, відокремлені члени або порівняльні звороти

Складне речення. Загальна характеристика. Типи складних речень

Складне речення — це синтаксична конструкція, яка має 2 або більше граматичних основ і становить єдине ціле за змістом, граматично та інтонаційно

Типи складних речень:

• Складносурядні: Частини з’єднані з рядними сполучниками, та є синтаксична рівноправними

• Складнопідрядні: 1 частина є головною, а інша — залежною ( Підрядною ); З’єднуються підрядними сполучниками або сполучними словами

• Безсполучникові: Частини з’єднані лише за змістом та інтонацією, без допомоги сполучників чи сполучних слів

• Складні конструкції з різними видами зв’язку: Містять 3 або більше частин, які поєднуються різними комбінаціями