ГЛОСАРІЙ АБО ІСТОРИЧНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ, ОБОВ’ЯЗКОВІ ДЛЯ ПРАВИЛЬНОГО ВИЗНАЧЕННЯ АБІТУРІЄНТАМИ НА НМТ 2025 | Quizlet

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

- перебіг історичних подій на землях сучасної України від часу розселення на її теренах перших людей і до сьогодення.

ІСТОРИЧНИЙ ФАКТ

- дійсний, невигаданий випадок, підтверджений історичними джерелами

ІСТОРИЧНА ПОДІЯ

- сукупність пов'язаних між собою важливих фактів суспільного життя, які становлять єдине ціле.

ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС

- сукупність історичних подій, що відбулися в певному місці та в певний час

ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА

усе, що було створене людиною в процесі її діяльності та збереглося до наших днів. Історичні джерела дозволяють вивчати минуле суспільства та відображають його історичний розвиток.

РЕЧОВІ ДЖЕРЕЛА

- це всі матеріальні залишки людської діяльності, наприклад, знаряддя праці та все, що створено за їхньою допомогою: споруди, зброя, прикраси, посуд, твори мистецтва тощо.

ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА

- будь-які записи, наприклад літописи і хроніки, зводи законів, а також особисті документи, такі як листи або щоденники.

ЕТНОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

- матеріали досліджень культури та побуту різних народів або племен.

АРХЕОЛОГІЯ

наука, що вивчає матеріальні історичні джерела

АРХЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА

- сукупність характерних рис, притаманних виробам певної людської спільноти на певній території в певний проміжок часу.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ

- людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі, спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ

- поділ історії на періоди, що є хронологічними етапами суспільного або культурного розвитку країн і народів та характеризуються визначними подіями, явищами, процесами.

ХРОНОЛОГІЯ

послідовність історичних подій за часом.

ПАЛЕОЛІТ

- давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства, що тривав від 1 млн. років тому до 11 тис. до н. е.

МЕЗОЛІТ

- середній кам'яний тривав від XI до VI тис. до н. е.

НЕОЛІТ

- новий кам'яний вік VІ-ІV тис. до н. е.

ЕНЕОЛІТ

- мідно-кам'яний вік ІV-ІІІ тис. до н. е.

БРОНЗОВИЙ ВІК

- ІІІ-І тис. до н. е.

РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК

- залізна доба розпочалася на території сучасної України в кінці ІІ початку І тис. до н. е.

СТОЯНКА

- місце, де людиноподібні істоти або перші люди доби кам'яного віку жили протягом певного часу та залишили сліди свого перебування.

ПРИВЛАСНЮВАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО

- перша в історії форма господарювання, коли люди споживали готові продукти природи: полювали на диких тварин, збирали їстівні рослини та плоди, рибалили.

ВІДТВОРЮВАЛЬНЕ (ПРОДУКТИВНЕ) ГОСПОДАРСТВО

- спосіб життя, який ґрунтується на землеробстві та скотарстві. Люди вже споживають продукти, створені власне ними: хліб, вирощені овочі та фрукти, м'ясо та молоко свійської худоби.

НЕОЛІТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

- перехід від привласнювального (збиральництво, полювання, рибальство) до відтворювального (землеробство, скотарство, ремесло, садівництво) типу господарства.

КОЛОНІЗАЦІЯ

- процес заселення та освоєння нових територій.

КОЧОВИКИ (КОЧІВНИКИ)

- народ, плем'я, або люди, що кочують; не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше.

КУРГАН (МОГИЛА)

- насип над стародавньою могилою; високий земляний, рідше кам'яний, насип над стародавнім похованням.

ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯНСТВА

- розселення слов'янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V-VII ст., зокрема, на Балкани.

СОЮЗ ПЛЕМЕН

- об'єднання кількох племен, які за певних умов могли створити державу.

ВОЄННА ДЕМОКРАТІЯ

- організація влади в людських спільнотах на етапі переходу від первісного ладу до державності, де все вирішували чоловіки, які були здатні носити зброю.

КНЯЗЬ

- спочатку так називали виборних воєнних вождів і ватажків родів у слов'янських племенах. Пізніше князі перебрали на себе всю владу та стали спадковими правителями.

КУЯВІЯ

- одне з трьох племінних княжінь слов'янства, про яке повідомляли арабські географи та історики ІХ-Х ст.

ПОЛЮДДЯ

- збирання данини в Русі з підлеглих земель продуктами, речами, виробами, яке здійснював щоосені князь за допомогою воєнної дружини.

ВОЄВОДА

- воєначальник, правитель у слов'янських народів. У Русі він відомий спочатку як ватажок варязьких дружин, згодом як командувач загонів військ князя.

ЯЗИЧНИЦТВО

- форма релігійних вірувань у різних народів, за якої існувало багатобожжя. Люди поклонялися силам природи й дотримувалися культу предків.

ВАРЯГИ (НОРМАНИ)

- скандинавські воїни, що наймалися на службу до візантійських імператорів і київських князів.

ХРИСТИЯНСТВО

- одна з трьох світових релігій, що виникла в І ст. у східних провінціях Римської імперії (у Палестині). Християнство ґрунтується на вченні про Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування гріхів людства. Із часом у християнстві виокремилися три напрями: католицизм, православ'я, протестантизм.

ДЕРЖАВА

- форма організації спільнот людей, яка регулює відносини між ними й захищає від зовнішніх ворогів.

ДИНАСТІЯ

- низка правителів з одного роду, що змінюють один одного за правом успадкування влади.

ВІЧЕ

- народні збори всього дорослого вільного чоловічого населення Русі, на яких приймали рішення з важливих громадських і державних справ.

ВОТЧИННЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ

- земельна власність, яку можна було вільно передавати в спадок, продавати, дарувати тощо.

УМОВНЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ

- земельне володіння, яке надавалось за умови несення служби.

БОЯРИ

- збірна назва представників панівного стану Русі, які посідали наступне після князів місце в управлінні державою. Їх називали також «княжі мужі» або «кращі мужі».

ДРУЖИНА (військо)

- основна військова сила князів.

УСТАВ ЗЕМЛЯНИЙ

- збірник норм усного звичаєвого права, укладений князем Володимиром.

СМЕРДИ

- особисто вільні селяни-общинники у Київській державі, які мали власне господарство, землю і платити князеві данину.

ІЗГОЇ

- категорія неповноправних людей у Київській державі XI-XII ст., які втратили своє звичайне середовища у зв'язку з різними обставинами. Ізгоєм міг стати навіть князь, позбавлений уділу.

ЗАКУПИ

- селяни, що потрапили в залежність від феодала за борги (купу).

РЯДОВИЧІ

- це тимчасово залежні селяни, які укладали із землевласником договір (ряд) про найм і відповідно до нього працювали в його господарстві.

ХОЛОПИ

- невільні люди у Русі, що перебували у повній власності князя.

МОНАРХІЯ

- форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи (монарха) та передається переважно спадково.

ШЛЮБНА ДИПЛОМАТІЯ (ДИНАСТИЧНИЙ ШЛЮБ)

- це явище, що передбачає шлюб між представниками династій із метою вирішення важливих внутрішньо та зовнішньополітичних питань.

РОЗДРОБЛЕНІСТЬ (УДІЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ)

- поділ середньовічної держави (зокрема Київської держави) на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади.

МІЖУСОБНА ВІЙНА (МІЖУСОБИЦЯ)

- незлагода, розбрат, боротьба за владу між суспільними групами або окремими особами в державі.

З'ЇЗД КНЯЗІВ (СНЕМ)

- збори удільних князів, які скликав великий князь київський без визначеної періодичності. Учасники з'їздів вирішували військові справи, погоджували міжусобні суперечки тощо.

УДІЛ

- адміністративно-територіальна одиниця в Русі, якою управляв удільний князь, залежний від великого князя київського.

ЗВИЧАЄВЕ (УСНЕ) ПРАВО

- правила поведінки, що історично склалися в державі внаслідок багаторазового повторення людьми певних дій. Звичаєве право спирається на звичаї, а не на текст закону.

РУСЬКА ПРАВДА

- збірник правових норм, складений на основі звичаєвого права в Русі в ХІ-ХІІ ст.

ШЛЮБНА ДИПЛОМАТІЯ

- укладання міждинастичних шлюбів із метою створення політичних союзів, налагодження відносин між державами тощо.

ІКОНА

- у християнстві священне зображення осіб або подій біблійної та церковної історії, якому поклоняються віряни. Батьківщина ікон - Візантія. У Русі ікони писали на дошках.

АРХІТЕКТУРА

- мистецтво проєктування, спорудження та художнього оздоблення будівель.

МОЗАЇКА

- сюжетне зображення з окремих різноколірних шматочків скла, мармуру, камінців тощо.

ФРЕСКА

- техніка настінного малярства, за якої фарби наносили на вогкий тиньк (штукатурка); зображення, виконане в цій техніці.

КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

- кольоровий малюнок, який прикрашав текст рукописної книги.

БИЛИНИ

- жанр героїчного епосу; епічні пісні-сказання про визначні події із життя народу та подвиги богатирів. Билинні сюжети створені переважно в часи Русі.

ЛІТОПИС

- історико-літературний твір доби середньовіччя, у якому вели розповідь про події за роками. Літописи були написані переважно староцерковнослов'янською мовою із численними домішками місцевих говірок.

КОДИФІКАЦІЯ

- спосіб упорядкування правових норм.

МИТРОПОЛИТ

- вище звання православних єпископів.

МИТРОПОЛІЯ

- церковно-адміністративний округ, що перебуває у віданні митрополита.

ЯРЛИК

- грамота ханів Золотої Орди, що давала право на управління князівствами або окремими областями.

БАСКАК

- намісник хана Золотої Орди в підвладних країнах, який здійснював облік населення та збирав данину.

АВТОНОМІЯ

- право на самоврядування певної території у складі іншої держави.

ШЛЯХТА

- привілейований панівний стан на українських землях у XIV-XVIII ст. Головними обов'язками шляхти були військова служба власним коштом. За відбуття військової служби шляхта отримувала різні привілеї.

МАГНАТИ

- аристократи, родовиті великі землевласники

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

- міське право, яке виникло в Німеччині. За ним міста частково звільнялися від підпорядкування центральній владі та створювали органи самоврядування.

МАГІСТРАТ

- узагальнена назва органів міського самоврядування за магдебурзьким правом. Відав адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими та судовими справами.

ФІЛЬВАРОК

- велике багатогалузеве господарство, у якому сировину не тільки виробляли, а й перероблювали. Вироблена продукція призначалася переважно для продажу.

ЦЕХ

- союз ремісників однієї або споріднених спеціальностей для захисту спільних інтересів.

ДИКЕ ПОЛЕ

- історична назва території між Доном, Верхньою Окою, лівими притоками Дніпра та Десни; не освоєні осілим населенням степи.

ЄПИСКОП

- духовний глава адміністративно-територіальної церковної одиниці - єпархії.

ХАН

- найвища посада у Кримському ханаті та деяких інших східних країнах.

ЯСИР

- полонені, яких захоплювали турки й татари під час нападів на Велике князівство Литовське, Польське королівство, Московську державу.

ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ

- правовий кодекс Великого князівства Литовського, який увібрав у себе основні положення державного, цивільного, кримінального й процесуального права. Протягом XVI ст. здійснено три видання цих кодексів (1529, 1566, 1588). ІІІ Литовським Статутом 1588 було покладено початок закріпачення українських селян.

КОЗАК

- слово, що має тюркське походження та означає «ходити, бродити, мандрувати»; «вільна озброєна людина», «шукач пригод». Вперше використано в татарських документах 1489 р. У різні часи ним позначали прикордонників і уходників, які жили з різних промислів і займали необжиті землі (XV ст.), запорожців і реєстровців (у другій половині XVI ст.), представників окремого козацького стану (у середині XVII ст.).

ЗИМІВНИК

- назва житла (хутора) і форма ведення козацького господарства на Запорожжі. Використовувалися для утримання худоби взимку, пізніше - як зимові помешкання для людей. З часом перетворилися на міцні економічні осередки.

ВОЄВОДСТВО

- адміністративна територіальна одиниця Великого князівства Литовського і Королівства Польського.

НИЗОВЕ КОЗАЦТВО (запорожці, січовики, нереєстрові козаки)

- козаки, які жили за дніпровськими порогами на Січі.

РЕЄСТРОВЕ КОЗАЦТВО

- українські козаки, що перебували на державній службі Речі Посполитої у другій половині XVI - першій половині XVII ст. і чиї прізвища було внесено у спеціальні реєстри (списки).

ГОРОДОВЕ КОЗАЦТВО

- частина українського козацтва, що, на відміну від запорожців, проживала у містах і селах, але не визнавалася польською владою.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ

- українська козацька республіка. Виникла і розвивалася на Наддніпрянщині. Столицею слугувало місто-фортеця, яке кілька разів міняло розташування, але завжди перебувало за Дніпровими порогами.

КОЗАЦЬКА (СІЧОВА, ВІЙСЬКОВА) РАДА

- загальні козацькі збори, на яких вирішували адміністративні, судові, військові справи, обирали козацьку старшину. На Запорозькій Січі козацька рада вважалася найвищим органом влади.

СТАРШИНА (КОЗАЦЬКА СТАРШИНА)

- військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України.

КОШОВИЙ ОТАМАН (КОШОВИЙ)

- найвища виборна керівна посада на Запорозькій Січі, яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу.

ГЕТЬМАН

- голова і очільник виконавчої гілки влади в Українській козацькій державі, головнокомандувач війська і представник держави на міжнародній арені.

ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА

- члени уряду Української козацької держави.

КОЗАЦЬКІ КЛЕЙНОДИ

- знаки розрізнення козацьких військ та символи влади козацької старшини. Це: корогви, булави, бунчуки, пірначі, печатки, каламарі, значки, трості суддівські, литаври.

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА (УНІЙНА, УНІАТСЬКА)

- церква, утворена внаслідок об'єднання Київської митрополії з католицькою церквою на соборі в Бересті 1596 р. Підпорядковується Папі Римському, визнає всі догмати католицизму та зберігає православну обрядовість.

ЦЕРКОВНІ БРАТСТВА

- національно-релігійні громадські організації українських православних міщан, що мали на меті захист православних руських міщан супроти релігійних і національних утисків, які проводили шляхетська Польща та католицька церква.

ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА

- писемні пам'ятки, що відображають політичну боротьбу між православ'ям, з одного боку, та іншими релігійними напрямами й течіями, з другого.

КРІПАЦТВО

- система правових норм, яка встановлювала залежність селянина від землевласника. Останній мав адміністративну та судову владу над такими селянами.

ПАНЩИНА

- безоплатна праця залежних селян на землях феодала (пана) або церковних і державних землях.