ЄФВВ Розділ 3. Фонетична система

Аспекти вивчення звуків

Акустичний, артикуляційний, функційний

Акустичний (фізичний) аспект вивчення звуків

Звук виявляється у звучанні, яка є фізичним явищем, тож його визначають як коливання повітря, вимірюють висоту, силу, довготу, тон, шум та тембр

Утворення звуку (фізичний аспект)

Утворення внаслідок коливання голосових зв’язок та взаємодії артикуляторів (мовних органів) та струменя видихуваного повітря

Фізіологічний (біологічний, артикуляційний) аспект

вивчає те, як мовний апарат утворює звуки (артикуляційний вияв) та те, як звуки сприймаються слуховим апаратом (перцептивний вияв)

До мовного апарату входять:

дихальні органи (легені та трахея), гортань (хрящі, голосові зв’язки) та надгортанні порожнини (носова порожнина; ротова - губи, зуби, альвеоли, тверде піднебіння, м’яке піднебіння, язичок, язик)

Активні мовні органи:

легені, голосові зв’язки, м’яке піднебіння, язичок, язик і губи

Пасивні мовні органи:

зуби, альвеоли, тверде піднебіння

Лінгвістичний (соціальний, функційний, мовний) аспект

Вивчає звуки з точки зору його функцій (цим аспектом займається фонологія)

Голосні звуки

Утворюються за допомогою голосу (тону), під час утворення струмінь повітря легко проходить через мовний апарат, унаслідок утворюють склади

Голосні класифікують за:

• За місцем підняття спинки язика (передній: і, и, е чи задній: у, о, а, звуків середнього ряду в українській немає) 

• За ступенем підняття спинки язика (низьке: а, середнє: е, о, високо-середнє: и, високе: і, у) 

• За участю губ (о, у - огублені)

Приголосні звуки

Утворюються за допомогою голосу та шуму або тільки шуму, струмінь повітря зустрічає перешкоди в мовному апараті

(?) Приголосні класифікують за:

• За участю тону і шуму (сонорні, дзвінкі, глухі)

• За місцем перепони (губні, зубні, піднебінні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, глоткові)

• За способом творення (зімкнені, щілинні)

• За палатальністю (тверді, м’які)

Звук

Найменша неподільна одиниця мовлення, яка утворюється апаратом мовлення, має фізичну природу, є автономною, змінною та кількісно неподільною одиницею

Фонема

Мінімальна неподільна звукова одиниця, психічний еквівалент звуку, який виконує розпізнавальну та розрізнювальну функцію (морфем, слів)

Фонема в парадигматиці

Кожна фонема протиставляється всім іншим фонема у фонологійній системі та має свій набір диференційних та інтегральних ознак (під час парадигматичного розгляду фонем, не беруть до уваги зміни, яких зазнають фонеми в реальному мовленні)

Диференційні ознаки фонем:

За способом творення (проривні, фрикативні тощо), за місцем творення (губні, зубні тощо), за м’якістю та твердістю (напр., стан - стань), довготою та короткістю (cart - cut), назальністю та неназальністю (напр., thing - thin), відкритістю та закритістю

Інтегральні (заповнювальні) ознаки фонем

Не допомагають розрізнити значення морфем чи слів, проте без них фонема існувати не може

Види опозицій фонем:

кореляція та диз’юнкція

Кореляція

Протиставлення за однією диференційною ознакою (“д” та “т” -> дзвінкість-глухість)

Диз’юнкція

Протиставлення за декількома диференційними ознаками (“в” та “с” - вам та сам -> дзвінкість-глухість, губність-передньоязиковість)

За характером протиставлення опозиційні фонем бувають:

привативні, градуальні, еквіполентні

Привативні опозиції фонем

Один елемент має конкретну ознаку, інший - ні (“д” - “т” -> дзвінка - глуха (не дзвінка) -> дзвінкість втрачається)

Градуальні опозиції фонем

Різний ступінь однієї і тієї ж ознаки (“е” - “і” -> ступінь відкритість рота)

Еквіполентні опозиції фонем

Обидва елементи опозиції рівноправні (“п” - “т” -> однаковий набір ознак, але один - губний, інший - передньоязиковий; тут ніхто нічого не втрачає, просто кожен особливий)

Фонема в синтагматиці

Тут беремо до уваги зміни, які відбуваються з фонемою під час мовлення. У потоці мовлення фонеми зазнають різних впливів залежно від їх позиції

Сильна позиція фонем

Протиставлення та розрізнення втілені у відрізку звучання великою мірою (у слов’янських мовах: сильна = наголошена - обійдемось без ваз/обійдемось без вас)

Слабка позиція фонем

Позиції, у яких протиставлення неповне або відсутнє (зникло) (у слов’янських мовах: слабка = ненаголошена - сЕла, селА)

Мовленнєвий потік членується на:

сегментні та суперсегментні фонетичні одиниці

Сегментні одиниці:

звуки, склади, дифтонги, такти (фонетичні слова), синтагми, фрази

Суперсегментні одиниці:

наголос, інтонація, паузи

Звук (тема: членування)

Найменша неподільна одиниця мовлення, яка утворюється апаратом мовлення, має фізичну природу і виконує в мові певну функцію, відокремлюється за допомогою руху артикуляційних органів

Склад

Об’єднана вимовою фонетична одиниця, яка складається з голосного та приголосних або лише з голосного, виділяється за допомогою видиху повітря та єдиного акту м’язової напруги

Склад буває:

• Відкритим -> закінчується на голосний

• Закритим -> закінчується на приголосний

• Прикритим -> починається з приголосного

• Неприкритим-> починається з голосного

Такт (фонетичне слово)

“Самостійне” слово разом із ненаголошеними службовими словами, виділяється за допомогою паузи та наголосу

Синтагма

Сегментна фонетична одиниця, яка складається із двох або більше тактів, які об’єднані семантично, наголосом та інтонацією, виділяються за допомогою інтонації злитості та незавершеності, коротшої павзи, темпу, ритму, тембру

Фраза

Синтактико-фонетичне ціле, яке має синтаксичну структуру, смислову завершеність та інтонаціну оформленість, виділяється за допомогою інтонації завершеності, тривалої павзи та логічного наголосу