Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині ХІХ століття

Загальний огляд

• Після перерви, викликаної розгромом КМБ (Кирило-Мефодіївського братства), український визвольний рух в кінці 50-х - початку 60-х років увійшов у новий етап розвитку.
• Національна інтелігенція стала на захист національної гідності українського народу, ініціюючи рух.

Політичні зміни

• Російське самодержавство провело селянську реформу і реформи адміністративного управління, однак залишилося незмінним в антиукраїнській політиці, заперечуючи існування українського народу.
• У 1856 році Михайло Погодін висунув теорію, що заперечувала існування українського народу.
  • Цю теорію спростовували видатні українські науковці, такі як М. Максимович та М. Костомаров.

Хлопомани (1859-1861 рр.)

• Хлопомани - таємний гурток польських студентів Київського університету, що захищав інтереси українського народу.
  • Переконання хлопоманів: правобережна Україна не є частиною Польщі, а українська мова є самостійною, а не діалектом польської.
• Лідер: Володимир Антонович - український історик, археолог, та етнограф.
  • Освіта: закінчив медичний та історико-філологічний факультети Київського університету.
  • Організатор і голова Київської громади; професор історії.
  • Ініціатор створення часопису «Київська минувшина» (1882-1906).

Цілі хлопоманів

1. Ліквідація самодержавства і кріпацтва.
2. Демократизація суспільних відносин.
3. Просвітництво українського селянства.
4. Встановлення демократичної республіки на основі рівноправного співжиття українців, росіян та поляків.

Діяльність хлопоманів

• Відзначалися дотриманням народних звичаїв, розмовляли українською, носили народний одяг.
• Припинили існування через поліцейське переслідування, інтегрувалися в українські групи.

Валуєвський циркуляр (18 липня 1863)

• Таємний указ міністра внутрішніх справ Росії, П. Валуєва, спрямований на уповільнення розвитку українського національного руху.
  • Основні цілі:
  1. Зadržання масового українського національного руху.
  2. Зменшення впливу патріотично налаштованої української інтелігенції.
  • Основні положення циркуляра:
  1. Заборонено видання книг українською мовою для навчальних цілей.
  2. Заборонено видавати педагогічну, церковну, наукову літературу.
  3. Заняття самонавчання українською мовою визначалося як політична пропаганда.
  4. Заперечення існування української мови.

Вплив Валуєвського циркуляра

• Після його введення розвиток національного руху сповільнився на 10 років.

Радикалізм в Україні

• В кінці 50-60-х років XIX століття розпочинається активність російських радикальних різночинців, які вимагали радикальних реформ.
  • Різночинці - особи різних соціальних станів, які займалися розумовою працею.
• Мета: створення справедливого суспільства на базі крестьянської общини.
• Створена революційна організація «Земля і воля» в 1861 році.

Діяльність народників (1870-ті)

• Організація «Чайковці» активізувалася в 1872 році, проводячи пропаганду серед робітників та селян.
• Масове «Ходіння в народ» в 1874 року; народники намагалися вести революційну пропаганду.
• В 1876, організовано таємне товариство в Чигиринському уїзді.
• Неуспішні спроби підняти селян на повстання.

Політичні організації

• Південно-російський союз робітників - перша робоча політична організація, створена в 1875 році.
• У 1879 році «Земля і воля» розкололася на «Чорний переділ» та «Народну волю».

Контрреформи 80-х років XIX століття

• 1884 р. - новий університетський устав, що ліквідував автономію.
• 1887 р. - циркуляр, що забороняє прийом до гімназій дітей з нижчих станів.
• 1889 р. - нові адміністративні реформи, що надають широкі повноваження дворянству.

Братство тарасівців (1891-1893)

• Революційна таємна студентська організація.
• Їхня програма включала створення незалежної України та визнання імперії окупантом.
• Організація запровадила політичні цілі українського руху, такі як:
  1. Вимога незалежності України.
  2. Створення Української федерації.
  3. Гетьман (президент) в країні.
  4. Відділення церкви від держави.

Висновки

• Протягом другої половини ХІХ століття в Україні відбувався розвиток суспільно-політичного життя, зокрема, формування українського національного руху, активізація інтелігенції, протидія репресивним заходам російського уряду, а також боротьба за автономії та незалежність країни.