Management

1.1 Сутність і основні категорії менеджменту

Одним із пріоритетних факторів розвитку організацій в сучасних умо- вах господарювання є управлінська діяльність. Для визначення такої ді- яльності науковцями та практиками широко використовується термін «ме- неджмент».

Термін «менеджмент» походить від англійського слова management, що означає управління, який у цьому контексті часто доповнюється такими до- датковими визначеннями, як вміння і мистецтво управляти, добиватися ці- лей. Італійське слово managgiare означає управління конем, і асоціативно використовується при визначенні будь-яких форм жорстокого керування че- рез оволодіння мистецтвом досягнення цілей. Французький термін manager перекладається як господарювати, зберігати, а з латинської корінь поняття менеджмент означає активну діяльність, владу. Загальним для всіх понять є визначення менеджменту як керівництва, а менеджера – як керівника- професіонала, що працює в організації за наймом, тобто не обов’язково має бути її власником.

Поняття «менеджмент» досить широко трактується у науковій літера- турі з управління. У Оксфордському словнику англійської мови термін «ме- неджмент» визначається як спосіб або манера спілкування з людьми, влада і мистецтво управління, вміння організовувати ефективну роботу апарату управління; адміністративна одиниця. У вітчизняному словнику іноземних слів «менеджмент» перекладається як управління з метою підвищення ефек- тивності виробництва і його прибутковості.

 



Менеджмент є самостійним видом професійної діяльності, головним за- вданням якого є досягнення організацією поставлених цілей шляхом ефективного використання усіх видів ресурсів за допомогою специфічних функцій і методів управління.








 


Вітчизняні науковці, як правило, визначають менеджмент як вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви по- ведінки інших людей. Частина зарубіжних вчених розглядають менеджмент як особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну, цілеспрямовану та продуктивну  групу  (П.  Друкер),  ефективне та продуктивне досягнення цілей організації за допомогою планування, ор- ганізації, лідерства (керівника) і контролю над організаційними ресурсами (Р. Дафт).

Менеджмент – явище багатогранне, тому його часто трактують як науку управління, мистецтво управління, функції та процес управління, органи управління, групи людей, котрі управляють організацією.

При визначенні сутності і змісту менеджменту його розглядають як ін- тегрований процес, що формує організацію та управляє нею за допомогою встановлення цілей, розробки способів і методів їх досягнення.

На практиці менеджмент проявляється як:

► сукупність функцій;

► процес управління;

► орган управління;

► певна категорія працівників організації;

► наука і мистецтво.

1. Менеджмент передбачає виконання функцій, тобто відокремлених видів діяльності, таких як планування, організування, керування, мотиву- вання, контролювання. Ці функції є основними, базовими з яких складаєть- ся управлінська діяльність, вони сприяють досягненню поставлених цілей організації:

► планування – постановка цілей і розробка шляхів її досягнення;

► організування – функція управління, яка включає поділ та коопе- рацію праці, в тому числі утворення організаційних структур, деле- гування повноважень, організацію взаємодії;

► мотивування – налаштування людей на поведінку, яка сприяє ефективному досягненню цілей організації;

► контролювання – отримання інформації про ситуацію і визначення відхилення ситуації від її бажаного значення.

Менеджмент здійснює і соціальну функцію. Як зазначає гуру менедж- менту Пітер Друкер «…власне менеджмент утворює економічний і соціаль- ний розвиток. Він є результатом. Розвиток – діло, скоріше за все, людської енергії, ніж економічного багатства. Генерування людської енергії та надан- ня їй напрямку є завданням менеджменту».

2. Менеджмент як процес, за допомогою якого фахово підготовлені спеціалісти управляють організацією шляхом встановлення цілей та розроб- ки методів та засобів їх досягнення. Будь-яка ситуація, яка виникає в про- цесі управління, вимагає прийняття рішень через вибір альтернативи. При- йняття рішення є завданням менеджерів, які мають відповідні обов’язки, здійснення яких спрямоване на забезпечення ефективних умов функціону- вання організації та отримання бажаних результатів. Процес управління є інформаційним процесом, що включає формування, сприйняття, передачу, обробку і зберігання інформації та реалізується через послідовні дії керівни- ків і виконавців згідно з їх посадовими обов’язками.

3. Менеджмент як орган управління відображає керівництво орга- нізації, яке представляє її господарські інтереси та діє від її імені. Керівни- цтво організацією здійснюється через апарат управління, що складається з окремих ланок і рівнів управління. Як правило, кожна організація має три рівні управління:

► вищий рівень управління, який уособлює власника або генерального директора та членів правління;

► середній рівень, який уособлює керівників функціональних підроз- ділів організації;

► низовий рівень управління, який складають керівники виробничих секторів.

4. Менеджмент є сукупністю працівників організації, які планують, розробляють та здійснюють програму діяльності організації на професійній основі, кваліфіковано і відповідально забезпечують функціонування всіх її підсистем шляхом використання ефективних методів та інструментів сучас- ного менеджменту.

5. Менеджмент як наука та мистецтво полягає у тому, що має са- мостійну систему знань, підходів, законів розвитку, предмет і об’єкт дослі- дження, специфічні проблеми, методи і способи їх вирішення, наявність системних і упорядкованих знань. Основою будь-якої науки є можливість об’єктивно вимірювати явища, які вивчаються на емпіричному рівні. Пред- мет управлінської діяльності часто не піддається кількісному виміру, а тому може вважатися як мистецтво управління, яким досконало володіють люди, які мають до цього талант. Такий підхід дозволяє поєднати науку і мис- тецтво в єдиний процес, що вимагає не тільки постійного доповнення на- укових знань, але і розвитку особистих якостей менеджерів, їх здібностей застосування знань у практичній діяльності, створення умов для найбільш повного розкриття потенціалу працівників.

Оволодіти мистецтвом управління можна за допомогою пізнання прак- тики управління. Деякі підходи до оволодіння мистецтвом управління сфор- мулював менеджер Лі Якокка, зокрема як:

► уміння контактувати з людьми;

► уміння зосередитись та раціонально використовувати свій час;

► уміння визначити пріоритет; уміння регулярно ставити запитання своїм провідним працівникам:

«Які ваші плани, пріоритети та надії?», «Що ви збираєтесь зробити для їх досягнення?»;

► уміння підбивати підсумок зробленого і визначати цілі на наступний квартал;

► уміння дотримуватися порядку у письмовому викладені будь-якої ідеї – це перший крок до втілення її в життя;

► уміння приймати своєчасні рішення, їм належить і роль мотиватора;

► уміння налаштувати людей на енергійну діяльність;

► уміння вірити у власну діяльність та наполегливо добиватися мети, долаючи перешкоди, які виникають.

Менеджмент як наука скеровує зусилля на визначення природи управ- лінської праці, встановлення зв’язків між причиною і наслідком, виявлення факторів і умов, при яких діяльність організації стає більш продуктивною.








Поряд з терміном «менеджмент» у літературі широко використовується термін «управління».


Управління - це цілеспрямований вплив на об’єкт з метою зміни його ста- ну та поведінки.


 

 

В такому тлумаченні даний термін можна використовувати відносно широкого кола будь-яких об’єктів. Саме це відрізняє поняття управління та менеджмент, оскільки останній стосується організації, а управління може проявляться стосовно будь-якого об’єкту живої та неживої природи.

На практиці поняття «менеджмент» і «управління» традиційно сприйма- ються як синоніми, оскільки вони мають спільну природу, сутність та зміст і реалізуються як єдиний процес постановки цілей і здійснення дій щодо їх досягнення.

Сучасний менеджмент ґрунтується на таких постулатах:

► зовнішнє середовище організації надзвичайно мінливе;

► для ефективного менеджменту необхідне постійне вивчення ринку (попиту, пропозиції, споживання);

► менеджмент повинен використовувати інструменти маркетингу і прогнозування;

► менеджмент повинен базуватися на всебічному аналізі інформації;

► менеджмент повинен орієнтуватися на виробництво продукції з міні- мальними витратами, а її реалізацію – з максимальним прибутком;

► менеджмент повинен враховувати підходи соціології та психології для розкриття особистих якостей працівників, їх здібностей нако- пичувати нові знання і використовувати їх в практичній діяльності.