Management
1.1 Сутність і основні категорії менеджменту
Одним із пріоритетних факторів розвитку організацій в сучасних умо- вах господарювання є управлінська діяльність. Для визначення такої ді- яльності науковцями та практиками широко використовується термін «ме- неджмент».
Термін «менеджмент» походить від англійського слова management, що означає управління, який у цьому контексті часто доповнюється такими до- датковими визначеннями, як вміння і мистецтво управляти, добиватися ці- лей. Італійське слово managgiare означає управління конем, і асоціативно використовується при визначенні будь-яких форм жорстокого керування че- рез оволодіння мистецтвом досягнення цілей. Французький термін manager перекладається як господарювати, зберігати, а з латинської корінь поняття менеджмент означає активну діяльність, владу. Загальним для всіх понять є визначення менеджменту як керівництва, а менеджера – як керівника- професіонала, що працює в організації за наймом, тобто не обов’язково має бути її власником.
Поняття «менеджмент» досить широко трактується у науковій літера- турі з управління. У Оксфордському словнику англійської мови термін «ме- неджмент» визначається як спосіб або манера спілкування з людьми, влада і мистецтво управління, вміння організовувати ефективну роботу апарату управління; адміністративна одиниця. У вітчизняному словнику іноземних слів «менеджмент» перекладається як управління з метою підвищення ефек- тивності виробництва і його прибутковості.


Менеджмент є самостійним видом професійної діяльності, головним за- вданням якого є досягнення організацією поставлених цілей шляхом ефективного використання усіх видів ресурсів за допомогою специфічних функцій і методів управління.
![]() |
![]() |
Вітчизняні науковці, як правило, визначають менеджмент як вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви по- ведінки інших людей. Частина зарубіжних вчених розглядають менеджмент як особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну, цілеспрямовану та продуктивну групу (П. Друкер), ефективне та продуктивне досягнення цілей організації за допомогою планування, ор- ганізації, лідерства (керівника) і контролю над організаційними ресурсами (Р. Дафт).
Менеджмент – явище багатогранне, тому його часто трактують як науку управління, мистецтво управління, функції та процес управління, органи управління, групи людей, котрі управляють організацією.
При визначенні сутності і змісту менеджменту його розглядають як ін- тегрований процес, що формує організацію та управляє нею за допомогою встановлення цілей, розробки способів і методів їх досягнення.
На практиці менеджмент проявляється як:
► сукупність функцій;
► процес управління;
► орган управління;
► певна категорія працівників організації;
► наука і мистецтво.
1. Менеджмент передбачає виконання функцій, тобто відокремлених видів діяльності, таких як планування, організування, керування, мотиву- вання, контролювання. Ці функції є основними, базовими з яких складаєть- ся управлінська діяльність, вони сприяють досягненню поставлених цілей організації:
► планування – постановка цілей і розробка шляхів її досягнення;
► організування – функція управління, яка включає поділ та коопе- рацію праці, в тому числі утворення організаційних структур, деле- гування повноважень, організацію взаємодії;
► мотивування – налаштування людей на поведінку, яка сприяє ефективному досягненню цілей організації;
► контролювання – отримання інформації про ситуацію і визначення відхилення ситуації від її бажаного значення.
Менеджмент здійснює і соціальну функцію. Як зазначає гуру менедж- менту Пітер Друкер «…власне менеджмент утворює економічний і соціаль- ний розвиток. Він є результатом. Розвиток – діло, скоріше за все, людської енергії, ніж економічного багатства. Генерування людської енергії та надан- ня їй напрямку є завданням менеджменту».
2. Менеджмент як процес, за допомогою якого фахово підготовлені спеціалісти управляють організацією шляхом встановлення цілей та розроб- ки методів та засобів їх досягнення. Будь-яка ситуація, яка виникає в про- цесі управління, вимагає прийняття рішень через вибір альтернативи. При- йняття рішення є завданням менеджерів, які мають відповідні обов’язки, здійснення яких спрямоване на забезпечення ефективних умов функціону- вання організації та отримання бажаних результатів. Процес управління є інформаційним процесом, що включає формування, сприйняття, передачу, обробку і зберігання інформації та реалізується через послідовні дії керівни- ків і виконавців згідно з їх посадовими обов’язками.
3. Менеджмент як орган управління відображає керівництво орга- нізації, яке представляє її господарські інтереси та діє від її імені. Керівни- цтво організацією здійснюється через апарат управління, що складається з окремих ланок і рівнів управління. Як правило, кожна організація має три рівні управління:
► вищий рівень управління, який уособлює власника або генерального директора та членів правління;
► середній рівень, який уособлює керівників функціональних підроз- ділів організації;
► низовий рівень управління, який складають керівники виробничих секторів.
4. Менеджмент є сукупністю працівників організації, які планують, розробляють та здійснюють програму діяльності організації на професійній основі, кваліфіковано і відповідально забезпечують функціонування всіх її підсистем шляхом використання ефективних методів та інструментів сучас- ного менеджменту.
5. Менеджмент як наука та мистецтво полягає у тому, що має са- мостійну систему знань, підходів, законів розвитку, предмет і об’єкт дослі- дження, специфічні проблеми, методи і способи їх вирішення, наявність системних і упорядкованих знань. Основою будь-якої науки є можливість об’єктивно вимірювати явища, які вивчаються на емпіричному рівні. Пред- мет управлінської діяльності часто не піддається кількісному виміру, а тому може вважатися як мистецтво управління, яким досконало володіють люди, які мають до цього талант. Такий підхід дозволяє поєднати науку і мис- тецтво в єдиний процес, що вимагає не тільки постійного доповнення на- укових знань, але і розвитку особистих якостей менеджерів, їх здібностей застосування знань у практичній діяльності, створення умов для найбільш повного розкриття потенціалу працівників.
Оволодіти мистецтвом управління можна за допомогою пізнання прак- тики управління. Деякі підходи до оволодіння мистецтвом управління сфор- мулював менеджер Лі Якокка, зокрема як:
► уміння контактувати з людьми;
► уміння зосередитись та раціонально використовувати свій час;
► уміння визначити пріоритет; уміння регулярно ставити запитання своїм провідним працівникам:
«Які ваші плани, пріоритети та надії?», «Що ви збираєтесь зробити для їх досягнення?»;
► уміння підбивати підсумок зробленого і визначати цілі на наступний квартал;
► уміння дотримуватися порядку у письмовому викладені будь-якої ідеї – це перший крок до втілення її в життя;
► уміння приймати своєчасні рішення, їм належить і роль мотиватора;
► уміння налаштувати людей на енергійну діяльність;
► уміння вірити у власну діяльність та наполегливо добиватися мети, долаючи перешкоди, які виникають.
Менеджмент як наука скеровує зусилля на визначення природи управ- лінської праці, встановлення зв’язків між причиною і наслідком, виявлення факторів і умов, при яких діяльність організації стає більш продуктивною.
![]() |
![]() |
Поряд з терміном «менеджмент» у літературі широко використовується термін «управління».
Управління - це цілеспрямований вплив на об’єкт з метою зміни його ста- ну та поведінки.


В такому тлумаченні даний термін можна використовувати відносно широкого кола будь-яких об’єктів. Саме це відрізняє поняття управління та менеджмент, оскільки останній стосується організації, а управління може проявляться стосовно будь-якого об’єкту живої та неживої природи.
На практиці поняття «менеджмент» і «управління» традиційно сприйма- ються як синоніми, оскільки вони мають спільну природу, сутність та зміст і реалізуються як єдиний процес постановки цілей і здійснення дій щодо їх досягнення.
Сучасний менеджмент ґрунтується на таких постулатах:
► зовнішнє середовище організації надзвичайно мінливе;
► для ефективного менеджменту необхідне постійне вивчення ринку (попиту, пропозиції, споживання);
► менеджмент повинен використовувати інструменти маркетингу і прогнозування;
► менеджмент повинен базуватися на всебічному аналізі інформації;
► менеджмент повинен орієнтуватися на виробництво продукції з міні- мальними витратами, а її реалізацію – з максимальним прибутком;
► менеджмент повинен враховувати підходи соціології та психології для розкриття особистих якостей працівників, їх здібностей нако- пичувати нові знання і використовувати їх в практичній діяльності.



