Конспект Кримінального Провадження

Завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК)

  • Захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
  • Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
  • Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
  • Кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
  • Жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
  • Жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
  • До кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальні процесуальні функції

  • Поняття: Основні напрямки діяльності суб’єктів кримінального процесу.
  • Види:
    • Обвинувачення.
    • Захист.
    • Правосуддя (судовий розгляд).
  • Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК, функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган або службову особу.

Функція обвинувачення

  • Напрямок діяльності: Викриття особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності, і забезпечення застосування до неї справедливого покарання.
  • Реалізація (ч. 4 ст. 22 КПК):
    • Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
    • Звернення з обвинувальним актом до суду.
    • Підтримання державного обвинувачення у суді.
  • У випадках, передбачених КПК України, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником у провадженнях приватного обвинувачення.
  • У разі відмови прокурора від підтримання обвинувачення в суді (стаття 340 КПК), ця функція може бути реалізована потерпілим.
  • Суб'єкти: Слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України.

Функція захисту

  • Зміст: Реалізація сукупності процесуальних дій, спрямованих на спростування підозр або обвинувачення, на встановлення невинуватості підозрюваного або обвинуваченого або обставин, що помʼякшують його відповідальність або звільняють від кримінальної відповідальності.
  • Суб'єкти: Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений через реалізацію права на захист.
  • Право на захист:
    • Надати усні або письмові пояснення з приводу підозри або обвинувачення.
    • Право збирати і подавати докази.
    • Брати особисту участь у кримінальному провадженні.
    • Користуватися правовою допомогою захисника.
    • Реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобовʼязані розʼяснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
  • У випадках, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Функція правосуддя (судового розгляду)

  • Зміст: Перевірка й оцінка зібраних у кримінальному провадженні доказів та в ухваленні рішення з питання винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
  • Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди!
  • Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
  • Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
  • Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
  • Судочинство у кримінальному провадженні здійснюється судами загальної юрисдикції, а також у випадках, передбачених законом, народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Кримінальне процесуальне право України

  • Самостійна галузь права, оскільки володіє власним предметом, методом, джерелами.

Предмет кримінального процесуального права

  • Суспільні відносини, що виникають між державними органами та посадовими особами з одного боку, а з іншого – іншими субʼєктами, які залучаються до сфери кримінального провадження у різному процесуальному статусі.

Метод кримінального процесуального права

  • Категорія права, завдяки якій здійснюється юридичний вплив держави на суб'єктів правовідносин, що виникають, розвиваються і припиняються у кримінальному провадженні, а також їх суб'єктів один на одного.
  • Більшість кримінальних процесуальних відносин врегульовані із застосуванням імперативного методу правового регулювання (метод влади і підпорядкування).
    • Має примусовий характер.
    • Відносини сторін правовідносин при цьому будуються "по вертикалі" (слідчий - підозрюваний).
    • Використання методу здійснюється за схемою "обов'язок + відповідальність".
  • Для врегулювання кримінальних процесуальних відносин застосовується і диспозитивний метод правового регулювання.
    • Суб'єкт кримінальних процесуальних правовідносин має повну свободу у розпорядженні своїми процесуальними, а іноді - і матеріальними правами.
    • Відносини сторін будуються "по горизонталі" (наприклад, прокурор - підозрюваний в межах дії норм права, викладених у главі 35 КПК).
    • При застосуванні цього методу регулювання відносин здійснюється за схемою "право + гарантія".

Система кримінального процесуального права

  • Взаємоповʼязана і взаємо-узгоджена сукупність норм права та правових інститутів.
  • Найменшою одиницею системи кримінального процесуального права є кримінальна процесуальна норма.
  • Норма кримінального процесуального права – це встановлене державою, загальноприйняте правило поведінки суб’єкта кримінального провадження, обовʼязок виконання якого забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу.
    • Заходами державного примусу в кримінальному провадженні є заходи забезпечення кримінального провадження, а в окремих випадках і норми інших галузей права (наприклад, дача завідомо неправдивих показань свідком або потерпілим передбачає відповідальність установлену в кримінальному законі).
  • Кримінальні процесуальні норми, що регулюють однорідні суспільні відносини, утворюють кримінальні процесуальні інститути.

Структура кримінальної процесуальної норми

  • Гіпотеза
  • Диспозиція
  • Санкція
Гіпотеза
  • Частина норми, в якій зазначаються умови, обставини, з настанням яких можна або необхідно здійснювати її диспозицію.
  • Призначення гіпотези – визначити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.
  • Відповідає на питання: коли? де? в якому випадку? за якої умови?
  • Види гіпотез:
    • Визначена гіпотеза: вичерпно визначає ті умови, за наявності яких вступає в дію правило поведінки, що міститься у диспозиції правової норми (наприклад, ст. 75 КПК визначає обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні).
    • Частково визначена гіпотеза: містить формулювання у загальній формі типу «у необхідному випадку», а наявність або відсутність цієї необхідності визначається відповідними субʼєктами (наприклад, п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК передбачає право прокурора в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії у порядку, визначеному КПК).
    • Відносно визначена гіпотеза: обмежує умови застосування норми певним колом формальних вимог (наприклад, ч. 2 ст. 363 КПК передбачає, що у разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, з огляду на що, має право ставити запитання сторонам або іншим учасникам кримінального провадження).
    • Абстрактна гіпотеза: умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що надає можливість охопити та урегулювати значну кількість однорідних випадків.
    • Казуальна гіпотеза: визначає умови дії норми, використовуючи вужчі, спеціальні родові ознаки. Тому вона розповсюджує дію на суттєво вужче коло випадків, а сама норма має меншу стабільність, ніж за наявності абстрактної гіпотези.
Диспозиція
  • Центральна частина правової норми, в якій зазначаються права або обовʼязки субʼєктів.
  • Диспозиція вказує, описує дозволену (можливу), обовʼязкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму) поведінку субʼєкта.
  • Види:
    • Визначена диспозиція: закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть діяти тільки так, як указано в нормі права, і їм не надається можливість для вибору іншої поведінки.
    • Частково визначена диспозиція: вказує лише на загальні ознаки поведінки, в межах яких субʼєкти уточнюють свої права і обовʼязки самостійно.
    • Відносно визначена диспозиція: вказує на права й обовʼязки субʼєктів, але надає можливість для їхнього уточнення, залежно від конкретних обставин.
Санкція
  • Елемент правової норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції.
  • Завдання санкції – забезпечувати здійснення диспозиції правової норми.
  • Саме в санкції виражається імперативний характер приписів у сфері правової діяльності держави.
  • Визначена санкція вказує на конкретний засіб впливу на правопорушника.

Джерела кримінального процесуального права

  • Форми закріплення кримінальних процесуальних норм, що регулюють кримінально-процесуальні відносини та встановлені органами державної влади під час реалізації ними функцій у законодавчій, виконавчій і судовій сферах, а також тих, що містяться в чинних міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та практиці Європейського суду з прав людини.
  • Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України
    • Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
    • Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
  • Міжнародні договори:
    • Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
    • Визнання цих договорів частиною національного законодавства, зокрема, кримінального процесуального, є новою для України правовою реальністю, свідченням того, що Україна також взяла на себе відповідальність за підтримання світового правопорядку та утвердження верховенства права.
  • Кодифікаційні акти:
    • Кримінальний процесуальний кодекс України.
    • Інші кодекси, які містять кримінально-процесуальні положення (наприклад, Кримінальний кодекс України).
  • Інші закони України:
    • Ті з тих, що містять норми, які стосуються порядку кримінального провадження.
    • На сьогодні з відповідними змінами і доповненнями діють такі закони: «Про судоустрій і статус суддів», «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України».
  • Рішення Конституційного Суду України:
    • Згідно зі ст. 152 Конституції України до джерел кримінального процесуального права необхідно віднести і рішення Конституційного Суду України, якими визнаються конституційними повністю чи в окремій частині закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі норми (положення).
  • Рішення Європейського суду з прав людини:
    • Вплив на порядок кримінального провадження в нашій державі мають також рішення і викладені в них правові позиції Європейського суду з прав людини.
    • В них дається тлумачення Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.).
  • Нормативні акти органів державної влади:
    • Певну роль для формування одноманітного порядку кримінального провадження відіграють нормативні акти Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Служби безпеки України, МВС, Державної прикордонної служби України, які містять організаційні процесуальні норми.
    • Кабінет Міністрів України визначає порядок вчинення органами досудового розслідування, прокурором і судом окремих процесуальних дій, пов’язаних з кримінальним провадженням, зокрема: зберігання речових доказів (ч. 2 ст. 100 КПК); витрат, пов’язаних зі зберіганням і пересиланням речей і документів (ст. 123 КПК) тощо.
    • Названі правоохоронні органи видають накази, інструкції, затверджують передбачені нормами КПК відповідні положення.

Загальноправові засади в кримінальному процесі (КПК України 2012 р.)

  • Верховенство права (ст. 8 КПК).
  • Законність (ст. 9 КПК).
  • Рівність перед законом і судом (ст. 10 КПК).
  • Повага до людської гідності (ст. 11 КПК).
  • Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність (ст. 12 КПК).
  • Недоторканність житла чи іншого володіння особи (ст. 13 КПК).
  • Таємниця спілкування (ст. 14 КПК).
  • Невтручання у приватне життя (ст. 15 КПК).
  • Недоторканність права власності (ст. 16 КПК).
  • Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень (ст. 21 КПК).

Засада верховенства права (ст. 8 КПК)

  • Конституційно-правове положення, зміст якого полягає у тому, що під час кримінального провадження органи, які його здійснюють, повинні виходити із того, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 Конституції України, ст. 8 КПК України).
  • Зміст цієї засади складають такі правила:
    • Всі закони, що ухвалюються в державі мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
    • Права людини мають визначальну та домінуючу роль в діяльності усіх без винятку органів держави, включаючи, зокрема, й органи досудового розслідування, прокуратури та суд.
    • Кримінальна процесуальна діяльність має бути спрямована на захист прав і свобод людини від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного і якісного проведення досудового розслідування та судового розгляду.
    • Правові позиції та висновки сформульовані у рішеннях Європейського суду з прав людини мають обов’язково враховуватися судами України.

Засада законності (ст. 9 КПК)

  • Конституційно-правове положення, згідно з яким усі суб’єкти кримінального процесу зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. (ст. 58, п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 9 КПК України).
  • Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
  • Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу.
  • При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
  • + застосування норм міжнародного договору

Засада рівності перед законом і судом (ст. 10 КПК)

  • Конституційно-правове положення, згідно з яким не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених КПК України, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовним або іншими ознаками (частини 1, 2 ст. 24, п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 10 КПК України).

Засада поваги до людської гідності (ст. 11 КПК)

  • Під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
  • Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
  • Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.

Засада забезпечення права людини на свободу та особисту недоторканність (ст. 12 КПК)

  • Конституційно-правове положення, згідно з яким ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених КПК України (ст. 29 Конституції України, ст. 12 КПК України).
  • Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання.
  • Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

Засада забезпечення недоторканності житла чи іншого володіння особи (ст. 13 КПК)

  • Конституційно-правове положення, згідно з яким не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім випадків, передбачених КПК України (ст. 30 Конституції України, ст. 13 КПК України).

Засада таємниці спілкування (ст. 14 КПК)

  • Конституційно-правове положення, згідно з яким усім громадянам гарантується таємниця поштових відправлень, у тому числі листування та іншої письмової кореспонденції, електронних повідомлень, що пересилаються (передаються) засобами зв’язку, таємниця телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.

Засада невтручання у приватне життя (ст. 15 КПК)

  • Під час кримінального кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя.
  • Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених КПК України.
  • Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому КПК України, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження.
  • Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації.

Засада недоторканості права власності (ст. 16 КПК)

  • Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
  • Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
  • Право приватної власності є непорушним.
  • Відповідно до ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Міжгалузеві засади в кримінальному процесі

  • Діють у кількох галузях права і також з особливостями – в кримінальному процесуальному праві (змагальність сторін, диспозитивність).
  • Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
  • Безпосередність дослідження показань, речей і документів.
  • Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
  • Диспозитивність.
  • Публічність.
  • Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
  • Розумність строків.
  • Мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

  • Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.
  • Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.
  • Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
  • Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.
  • У випадках, передбачених КПК, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
  • Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
  • Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Безпосередність дослідження показань, речей і документів

  • Суд досліджує докази безпосередньо.
  • Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
  • Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК.
  • Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК.
  • Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності

  • Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
  • Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Публічність

  • Прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Диспозитивність

  • Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
  • Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК.
  • Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК.
  • Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.
  • Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Гласність і відкритість судового провадження та повне фіксування технічними засобами судового засідання і процесуальних дій

  • Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій.
  • Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

Розумні строки

  • Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
  • Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
  • Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень

Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

  • Кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
  • Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
  • Особа повідомляється про підозру у вчиненні крим. правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
  • Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.
  • Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють.
  • Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено КПК, здійснюється лише за клопо