💠 ✏️ Цифрова риторика: становлення, канони та етичні виклики

Етапи розвитку риторики та поняття цифрової риторики

• Еволюційні етапи риторики:

  • Класична риторика: розроблена в Давній Греції та Римі (зокрема Арістотелем і Цицероном) на основі триади способів переконання — логос, етос, патос; орієнтована на устну публічну мову.

  • Неориторика (сучасна риторика): започаткована працею Х. Перельмана та Л. Ольбрехтс-Тітеки «Нова риторика: трактат з аргументації» (1958); розширила риторику на діалектику та теорію аргументації для різноманітних типів дискурсу.

  • Цифрова риторика: новий етап XXI ст., зумовлений швидким технічним розвитком, переходом до онлайн-комунікації та гібридного середовища існування.

• Термінологічний спектр: у науковому дискурсі поряд із поняттям «цифрова риторика» пропонувалися такі терміни, як технориторика, мережева риторика, електрична риторика, процедурна риторика, обчислювальна риторика та онлайн-риторика.

Історіографія та ключові концепції цифрової риторики

• Витоки терміна: Р. Ленхем уперше запропонував термін у 1989 р. під час лекції та висвітлив у книзі «Електронне слово: демократія, технології та мистецтво» (1993).

• Ключові дослідники та концепції:

  • Д. Зеппен (2005): у статті «Цифрова риторика: до інтегрованої теорії» визначив цифрову риторику як сукупність дискретних компонентів, що перетворює традиційне переконання на самовираження, творчу співпрацю та конструювання ідентичностей.

  • Е. Лош (2009, 2012): у праці «Віртуальна політика» запропонувала всеохопне визначення, що включає нові цифрові жанри, публічну риторику державних органів, наукову дисципліну та математичні теорії комунікації.

  • Д. Еймен (2015, 2016): у праці «Цифрова риторика: теорія, метод, практика» висловив розуміння цифрової риторики як застосування риторичної теорії до цифрових текстів і перформансів; раскритикував залучення математичної моделі Шеннона — Уівера (the Shannon – Weaver model), оскільки в ній відсутній елемент переконання.

  • Я. Богост (2007): у книзі Persuasive Games розробив напрям «процедурної риторики», наголошуючи на унікальній властивості комп'ютингу — процедурності.

  • А. Агвайо (2016): підкреслила роль суб'єкта в цифровій комунікації («тіла, які натискають кнопки, мають значення») та необхідність залучення медіатеорій.

• Знакові події: проведення «The Indiana Digital Rhetoric Symposium» (IDRIS, 2015), публікації об'єднання «The Digital Rhetoric Collaborative» (блоґ Carnival 1, 2012) та спеціальний випуск журналу «Enculturation» (2016).

Специфіка цифрового тексту та його відмінності від «живої» промови

• Характеристики цифрового тексту:

  • Є нефіксованим, інтерактивним, відкритим до редагування та реформатування, де межа між автором і читачем розмивається.

  • Передає інформацію за допомогою технічного кодування умовними значеннями $1$ та $0$.

  • Інтерпретується через концепцію «spime» (термін Брюса Стерлінга, застосований Джонденом Джонсон-Ейлолою) — як віртуальний об'єкт, що відстежується в просторі й часі.

• Порівняльне зіставлення:

  • Авдиторія: у «живій» промові авдиторія переважно пасивна, а оратор є центральною фігурою; у цифровому тексті авдиторія є активною через зворотний зв'язок («лайки», коментарі).

  • Наочність: використання презентацій та мультимедіа в цифровій риториці стає обов'язковим елементом комунікації.

Трансформація п'яти канонів класичної риторики та релаксація

• Інвенція (Invention): пошук і узгодження мереж інформації, вибір семіотичних ресурсів (текстових, звукових, візуальних, гіпертекстових), генерація аргументів через онлайн-соціальний дискурс.

• Диспозиція (Arrangement): маніпулювання цифровими носіями, відбір, тегування, реміксування та перебудова готових робіт.

• Елокуція (Style): використання елементів цифрового дизайну (колір, рух, інтерактивність, вибір шрифтів, мультимедіа).

• Меморія (Memory): інформаційна грамотність, навички збереження, пошуку, архівування та маніпулювання даними в базах даних і блогах.

• Акція (Delivery): володіння цифровими системами розповсюдження та публікації інформації через мережі та технічні протоколи.

• Релаксація (Relaxation): розроблений у сучасній риториці етап самоаналізу (В. Ю. Крикун, 2019), що реалізується в цифровій сфері через аналіз відео/аудіозаписів виступів та реакцій/коментарів авдиторії.

Етичні аспекти та проблеми онлайн-комунікації в освіті

• Виклики дистанційної освіти:

  • Масовий перехід на дистанційне навчання через пандемію COVID-19 (зокрема заходи KNU Teach Week, 2021 у КНУ імені Тараса Шевченка) виявив потребу в нових методах залучення та гейміфікації (онлайн-опитування, інтерактивні дошки, вікторини).

• Проблема вимкнених камер:

  • Наявність ґаджета як посередника уможливлює анонімність (аватари), спричиняє втрату емоційної складової та нівелювання норм етикету.

• Нормативно-правовий та етичний резонанс:

  • «Пам’ятка норм етичної поведінки для учасників освітнього процесу Київського національного університету імені Тараса Шевченка» (затверджена Вченою радою 10.11.2021 р., протокол № 5) у пунктах 1.7, 2.2 та 2.3.1 рекомендує викладачам і студентам перебувати на заняттях із увімкненою камерою.

  • Вимога обов'язкового ввімкнення камери вступає у суперечність із пунктом 4.1 «Етичного кодексу університетської спільноти» (від 27.12.2017 р., протокол № 2), оскільки може розглядатися як штучне обмеження академічної свободи.